Види відпусток без збереження заробітної плати

Відпустка без збереження заробітної плати, що надається за згодою сторін на підставі статті 26 Закону України «Про відпустки»:
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, не більше 15 календарних днів на рік. Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки". Це означає, що відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою може надаватися під час воєнного стану без обмеження строком.

Відпустка на підставі ст. 26 Закону України «Про відпустки» надається за згодою сторін. Роботодавець не має права її надати без заяви працівника. Водночас він і не має обов’язку надавати цю відпустку за заявою працівника. Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на підставі ст. 26 Закону України «Про відпустки» без обмеження строком під час воєнного стану може надаватися, у тому числі і працівникам закладів освіти, які знаходяться за кордоном.

Відпустка без збереження заробітної плати, що надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку на підставі статті 25 Закону України «Про відпустки»:
Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку:

1. матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
2. чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;
3. матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 Закону «Про відпустки», в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України; матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 Закону «Про відпустки», для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;
4. учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України - тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
5. особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
6. пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
7. особам з інвалідністю I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
8. особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;
9. працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
10. працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
11. працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку;
12. працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю
13. календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
14. працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
15. сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
16. ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
17. працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
18. працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі.

За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Відпустка без збереження заробітної плати, що надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку на підставі частини 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»:
З 19 липня 2022 року з'явився окремий вид відпустки без збереження зарплати на час війни.

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Це означає, що відпустка без збереження заробітної плати на підставі частини 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надається:

• в обов'язковому порядку за заявою працівника. Тобто, роботодавець не може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки. Про це наголошується у коментарі Мінекономіки до Закону України від 1 липня 2022 р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових віносин»;
• виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи;
• тривалістю - не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану. Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, однак загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану. При цьому, 90 діб розраховуються, починаючи з 19 липня 2022 року;
• за умови підтвердження того факту, що працівник "виїхав за межі території України" або "набув статусу внутрішньо переміщеної особи". Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку приймається роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт;
• при поверненні працівника, який перебуває в зазначеній відпустці на територію України, з огляду на умови її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.