Це свято кожного року у нашій державі відзначають третій четвер травня. Його започаткували у 2006 році, аби підтримати традиційний український одяг та вшанувати нашу культуру. Ідея спала на думку студентам Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Спершу до акції долучилися студенти та викладачі вишу. Однак згодом цю ідею підхопили мільйони українців по всьому світові. Тепер вже традиційно у День вишиванки українці одягають національний одяг, аби продемонструвати світові свою самоідентифікацію та національний код. Що цікаво, кожен регіон України може похизуватися своїм орнаментом та технікою для створення вишиванки.
Цікаві факти про вишиванку
- Вишиті візерунки на сорочці наносили на самі уразливі частини тіла - горло, груди і сонячне сплетення.
- Було принципово важливим, щоб на зворотному боці вишитої сорочки не було вузликів. Вважалося, що ці вузлики можуть стати причинами помилок і нещасть в житті людини, яка носитиме вишиванку.
- Вдавнину вишиту сорочку не можна було купити. Кожна дівчина, навіть знатного роду, повинні була уміти вишивати. А в селах кожна дівчина-наречена перед весіллям зобов'язана була вишити особливу святкову сорочку своєму женихові.
- Вишиваючи весільну сорочку для коханого, дівчина нашіптувала старовинне заклинання-молитву на вірність. У народі вважалося, що якщо сорочка втратить свою білизну після прання, значить, «чоловік вскочив у гречку».
- Вишиванку - вишиту сорочку з білого полотна (нехай латану, але обов'язково білу) і вишиту багатим традиційним візерунком українці носили тільки у свята. У будні носили так звані "будэнки" - просто скроєні сорочки з небіленого полотна сірого кольору.
- Першу сорочку новонародженому малюкові шили з ношених батьківських речей. Люди вірили, що в цьому одязі зберігається батьківська енергія, яка захистить дитину від пристріту і хвороб. Причому, дівчаткам робили сорочку з сорочки матері, а хлопчикам - з батьківських. Перші візерунки-оберіги були особливими: для дівчинки вишивали сорочку чорним візерунком, символом родючості, який, в майбутньому повинен захистити від безпліддя. На хлопчика надівали сорочку, вишиту синім і зеленим, захищаючи від природних стихій і травм.
- Першу сорочку, зшиту з нової тканини, дитині дарували до триріччя. Мама створювала для чаду унікальну вишивку-оберіг червоними нитками - кольором родинного кровного зв'язку. На дитячих сорочках мами частенько вишивали тварин - собак, коней, курок з півнями або казкових птахів.
- У кожному регіоні України для вишивки сорочки існує свій крій, візерунок і колір. Для центру України характерні чорно-білі сорочки, на Полтавщині носили сорочки білі з білою вишивкою, на Волині і Чернігівщині - сорочки з червоно-білою вишивкою. Самі різноколірні і яскраві вишиванки створювали умільці на півдні України, а також в Карпатах і Закарпатті, на Буковині і Гуцульщині.
- Кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний означав любов і пристрасть, чорний - втрату і тугу, білий - невинність і чистоту, жовтий - радість і надію, синій - воду, небо, спокій і жіноче начало.
- Червоні макі як елемент візерунка сталі популярні тільки на початку ХХ століття, адже здавна макі були символом смерті і печалі. Чорні вишиті сорочки в Україні традиційно носили вдівці і літні чоловіки.
