Президент України П.О. Порошенко 5 жовтня 2015 року на 12-му засіданні Національної ради реформ наголосив на тому, що: «Крім забезпечення обороноздатності держави, освіта є першим пріоритетом». Глава держави відзначив важливість відновлення престижу вчительської праці. "Ми часто говоримо, що довіряємо вчителю краще, що у нас є - наших дітей. Виникає наступне запитання, а чому ми довіряємо краще тим, кому платимо менше?" - запитав Президент. Тому пріоритетним питанням при реформуванні освіти має бути збереження гарантій ст. 57 Закону України «Про освіту» щодо:
- встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості;
- встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації та інших навчальних закладів на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості;
- підвищених посадових окладів за наукові ступені, вчені звання.
Станом на 9 грудня 2015 року Профспілка освітян м. Києва зібрала більше 20000 підписів під електронною петицією до Президента України про відновлення гарантій ст. 57 Закону України «Про освіту» щодо розмірів середніх посадових окладів працівників освіти.
Основними загрозами і викликами законопроекту також є:
- Скасування фіксованих розмірів надбавок за вислугу років залежно від стажу у розмірах: понад 3 роки - 10%, понад 10 років - 20 %, понад 20 років - 30 % посадового окладу.
- Встановення доплат до посадових окладів за педагогічні звання (сьогодні за педагогічні звання підвищуються посадові оклади).
- Встановлення надбавок за кваліфікаційні категорії (сьогодні залежно від кваліфікаційної категорії варіюються розміри посадових окладів).
- Скасування гарантії щодо права на забезпечення педагогічних та науково-педагогічних працівників житлом у першочерговому порядку (ст. 45 Житлового кодексу України передбачає право вчителів та інших педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів на забезпечення житлом у першу чергу, проте не містить такої гарантії для науково-педагогічних працівників. Окрім того, в разі внесення змін до Житлового кодексу України педагогічні, науково-педагогічні працівники можуть втратити таке право).
- Введення процедури сертифікації педагогічних працівників.
У суспільстві не склалося єдиної думки щодо необхідності сертифікації, її переваг перед атестацією та наслідків її запровадження, а тому введення такої процедури оцінки працівників освіти є передчасним та поспішним кроком.
Освітяни переконані, що сертифікація:
- посилить фінансове навантаження на державний бюджет (лише розроблення та друк тестових завдань, як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, потребує додаткових витрат з державного бюджету у сумі 100 млн. грн.);
- нівелює значення документів про вищу освіту, здобуту в педагогічних вищих навчальних закладах;
- сертифікація – це іспит, при проведенні якого, не враховуються попередні досягнення та здобутки педагога. Натомість, атестація - це процес, спрямований на комплексне оцінювання педагогічної діяльності.
Поширена серед експертів думка про те, що сертифікація – це спосіб збільшити рівень заробітної плати педагога не знайшла свого відображення в законопроекті: здійснення доплат за кваліфікаційну категорію відбуватиметься лише після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення. Це означає відсутність чітких гарантій щодо підвищення рівня оплати праці працівникам за результатами сертифікації.
До 1 січня 2021 року сертифікація педагогічних працівників з подальшим присвоєнням їм кваліфікаційних категорій є добровільною.Разом з тим, надбавки за кваліфікаційні категорії встановлюються тільки тим працівникам, які пройшли сертифікацію. Законопроект не дає відповіді на питання: чи збережеться рівень оплати праці для працівників, які до 2021 року скористаються правом не проходити сертифікацію, а будуть атестуватися за старими правилами.
Бодил Бовнер радник Шведської асоціації влади і регіонів, яка до цього 20 років працювала в Шведському Міністерстві освіти, зазначає:
«Чи залежить заробітна плата вчителя від результатів навчання його учнів? - Немає безпосереднього зв’язку між заробітною платою і тим, які результати мають учні. Можна одержати клас добре підготовлених учнів та показати прекрасні результати, проте це будуть результати того, хто працював до тебе.
Основні критерії півищення заробіної плати:
1) Як учитель сприяє підвищенню успішності учнів;
2) Його допомога колегам та сприяння колективному навчанню;
3) В різних учителів рівень заробітної плати може бути різним, проте зазвичай ці відмінності невеликі, тому що директор не хоче, щоб в колективах була напруга між колегами».
«У Швеції немає практики проходження учителями атестації, встановлення категорій. Ми над цим будемо працювати» - зауважила Бодил Бовнер.
У нас свій шлях, але з урахуванням європейського досвіду.
Форсайт економіки України на середньостроковому (2015-2020)
і довгостроковому (2020-2030) часових горизонтах, який презентував ректор НТУУ "КПІ" академік Згуровський М.З. невтішний, але достовірний (визнаний ICSU – Міжнародною радою з науки, World Data Center). Серед складових сценаріїв економіки України є також множина втрачених можливостей влади після «Революції гідності», а саме:
- Відсутність стратегічного бачення перетворень в країні;
- Наростаюча корупція і тіньова економіка;
- Вкрай невдала фіскальна політика (зменшення загальної кількості податків не послабило податковий тягар);
- Можливість ведення бізнесу погіршилася, навіть у порівнянні з часами Януковича;
- Зросли державне регулювання і державні витрати;
- Реформування Нафтогазу України не проведено, що ставить під загрозу енергетичну безпеку країни;
- Українці збідніли в 2-3 рази (валютні резерви вичерпано, дефіцит бюджету не зменшено, гривню обвалено, інфляцію не приборкано, а навпаки, невдалим рефінансуванням банків та іншими помилковими діями, інфляцію прискорено)
- Деіндустріалізація економіки країни, послаблення вітчизняної фундаментальної і прикладної науки та природничої і інженерної освіти, і як наслідок, прискорений рух до боргового зашморгу.
Одним з множини сильних факторів економіки України, здатним компенсувати загрози та вивести економіку України на оптимістичний сценарій (10%), якій в подальшому до 2030 року трансформується у 2% збалансованого розвитку поки що є наявність освіченого працездатного людського капіталу та його якість.
Тому на сьогодні головне завдання – зберегти вихователя, вчителя, викладача. В інших 90% Україну чекає песимістичний сценарій: суверенний дефолт, сіра зона, чужа суб’єктність...
Діти нам цього не пробачать.
Дякую за увагу.
