Місто Київ славиться не лише своєю давньою історією, численними парками, музеями, храмами, але й красенями-каштанами, які є символом столиці. Квітучий каштан у радянські часи був офіційним символом міста, гордо красуючись на його гербі. А пісенним гімном столиці завжди вважався «Київський вальс», написаний у 1950 році Андрієм Малишком і Платоном Майбородою: «Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б’є. Молодість мила, – ти щастя моє».
Щоб Київ і надалі славився пишними кронами каштанів, 26 квітня поточного року з ініціативи Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України та Департаменту освіти і науки, молоді та спорту (виконавчого органу Київської міської державної адміністрації) пройшла акція «Алея молодих педагогів».
90 молодих педагогів середніх навчальних закладів Києва під егідою голови Київської профспілки освітян Олександра Яцуня та директора Департаменту освіти і науки Оксани Добровольської висадили 80 саджанців дерев каштанів. Також в акції взяли участь голова постійної комісії Київської міської ради з питань гуманітарної політики Алла Шлапак, заступник голови Оболонської районної у місті Києві держадміністрації з гуманітарних питань Петро Совенко, і голови РОП.
Цікаво знати:
Є кілька версій появи каштанів у Києві. Загальновідома свідчить, що в 1842 році до приїзду царя Миколи I тодішній генерал-губернатор Бібіков завіз із Балкан «невідому рослину, яка тішить погляд і запахом приємна». Деревами засадили алею на Бібіковському бульварі (нині бульвар Шевченка), по якій монарх повинен був в’їхати в місто. Однак імператор висловив невдоволення. За ніч усі каштани викорчували, а замість них посадили пірамідальні тополі. На щастя, городяни не дали загинути екзотичним деревам і висадили їх у своїх дворах.
За іншою версією, каштанами прикрашали садиби київських монастирів ще в XVII-XVIII століттях. Відомості про це знаходимо, зокрема, в «Історії міста Києва», датованій 1799-1800 рр., де згадуються «дикі» (неїстівні) каштани, що їх заможні кияни «розводять у садах лише для краси їхніх квітів». Додатковою перевагою цих дерев була пишна крона, що давала прихисток у літню спеку.
Деякі історики стверджують, що київські каштани зобов’язані своєю появою насамперед і в основному величезній кількості відставних офіцерів – учасників Вітчизняної війни 1812 року, які оселилися в місті. Саме вони привезли з Європи і поширили це чудове дерево.
- Кожен чоловік має посадити дерево. Це досить символічно, що в цей день ми висаджуємо дерева, кожне з яких уособлює людину, що загинула в страшній аварії.
Сергій Рубан,
вчитель спеціалізованої школи №187
Солом’янського району
- Сьогодні ми саджаємо молоді паростки дерев, і я вважаю, що їх висадження та проростання покращить екологічну ситуацію в країні. Наші діти, проходячи повз алею, будуть пишатися своїми батьками.
Тетяна Польова,
вчитель школи № 314,
Дарницького району
- Це дуже символічно брати участь в цій акції навесні, в день трагедії для нашого народу. Під час цієї акції ми можемо поспілкуватися один з одним, обговорити хвилюючі нас питання.
Ольга Курочкіна,
вчитель школи № 85, Голосіївського району.
Більше фото на Facebook
Більше фото на Facebook
Прес-служба КМОППОіНУ
