Згідно зі статтею 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Критеріїв визначення кваліфікації працівника законодавство про працю не встановлено. При їх визначенні можуть використовуватись критерії, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи, наявність дисциплінарних стягнень чи заохочень тощо.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
– сімейним – при наявності двох і більше утриманців;
– особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
– працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
– працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
– учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
– авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
– працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
– особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
– працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Першочергове право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації надається також:
– учасникам бойових дій (п. 13 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 p.);
– інвалідам війни (п. 14 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 p.);
– членам сімей військовослужбовців та партизан, які загинули або померли внаслідок поранення, одержаного при захисті Батьківщини або виконанні інших обов`язків військової служби (п. 14 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 p.)
– особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (п. 20 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 p.);
– особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (п.20 ст.9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 p.).
– дітям війни (відповідно до ст. 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»);
– особам, віднесеним до 1, 2 категорії осіб, учасникам ліквідації наслідків аварії, віднесеним до 3 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (відповідно до ст. 20 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Окрім того, потрібно пам’ятати, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років за необхідності догляду за дитиною), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Юридична служба КМОППОіНУ
