Як і торік Міжнароднй день освіти відзначали в період пандемії, яка призвела до тимчасового закриття шкіл та університетів в усьому світі і назавжди змінила уявлення про традиційний навчальний процес. Про те, як з новими викликами впоралися освітяни Києва, як дистанційка розвантажила переповнені класи та чому треба змінювати учительські зарплати, «Голосу України» розповіла директор департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян.
— Олено Григорівно, яких учителів у столиці не вистачає?
— Загалом у нас 827 вакансій педагогічних працівників, це 4% від їх загальної кількості. Найбільше не вистачає асистентів вчителя, які мають опікуватися дітьми з особливими освітніми потребами — таких вакансій 109, і люди не погоджуються на цю роботу, бо базова ставка низька. Далі йдуть вихователі груп продовженого дня (106) та вчителі інформатики (83 вакансії). Якось прочитала у Фейсбуці допис одного учителя інформатики, який звернувся до поліцейських, що скаржилися на свої зарплати в 12 чи 15 тисяч: на мої шість прийти не хочете? При цьому він із легкістю може знайти собі роботу десь в IT, де зарплати значно привабливіші... У дефіциті також вчителі англійської — 56 вакансій і математики — 49. Вакансія математика є практично в кожній десятій школі. Це не означає, що точні науки там не викладають, це означає, що хтось працює «за себе і за того хлопця», на півтори ставки. Є також 43 вакантні місця для вчителів початкової школи, 32 — української мови та літератури, 26 — біології...
Інколи, до речі, вакансії не заповнюють зумисне, адже інші вчителі приймають для себе рішення працювати на 1,5 ставки і отримувати більшу зарплату. Це не завжди добре, адже за значного навантаження педагог швидко вигорає емоційно. Власне, вибір невеликий: або ти заробляєш менше і маєш певні складнощі з оплатою комуналки чи придбанням якихось речей для себе чи своєї дитини, або працюєш на повну. Позбутися цієї дилеми неможливо без докорінної реформи системи оплати праці педагогічних працівників.
— Вчительські зарплати в Києві — найвищі в Україні...
— Більші зарплати маємо за рахунок надбавок, доплат та премій з міського бюджету. Але ж і життя в Києві значно дорожче, до того ж столиця — місто великих можливостей. Завжди є спокуса знайти роботу з набагато кращою зарплатою і не мати тієї відповідальності й такого психологічного навантаження, як у школі. З 1 січня 2022 року вчитель вищої категорії в столиці отримуватиме на руки разом з усіма доплатами 14 055 грн, а без категорії — 7 751 грн. Якщо працює на ставку, тобто 18 годин на тиждень. Більшість вчителів працюють на півтори ставки, відповідно в них сума буде більшою. Найгірша в нас ситуація з помічниками вихователя дитячих садочків (нянечками), в яких зарплата — мізерні 5 272 грн. Власне, стільки само отримує прибиральниця, яка не має справи з дітьми.
— А скільки отримує директор школи?
— Скажу непопулярну річ, але здійснювати освітню реформу неможливо без підвищення зарплат директорам та їхнім заступникам і без перегляду підходів до оплати праці взагалі. Ну не можуть вчителі змінити систему в окремому закладі, якщо адміністрація цього не підтримує! Це вони мають бути найпершими і найбільш затятими та наполегливими «драйверами змін» із відповідною мотивацією, зокрема й у вигляді зарплати. А в нас ситуація така: молодий директор, маючи лише адміністративні години (якщо він не викладає), з 1 січня з усіма надбавками та доплатами отримуватиме 12 367 грн «чистими». Водночас учитель цієї ж школи може отримати більше, хоча директор, на відміну від нього, має чіткий 8-годинний робочий день. Зарплата педагога залежить від стажу, категорії тощо, а керівника школи — лише від кількості учнів у закладі.
Чомусь ніхто не зважає на якість освіти, яку надає ця школа, на затребуваність цього закладу в громаді міста, села або селища!
У Києві, розуміючи ситуацію, вже давно встановили надбавки до зарплати адміністрації школи з огляду на величезну відповідальність, яка на неї покладена. Окрім надбавок з держбюджету за вислугу років та престижність педагогічної праці, за рахунок міського бюджету ми виплачуємо надбавку за складність і напруженість у роботі — 50% до окладу, а також одноразову грошову винагороду (100% до окладу) та премію. Зрештою директор, який має великий стаж і 9 годин педагогічного навантаження щотижня, отримує досить пристойну зарплату. Але таке «коригування» має відбуватися не за рахунок місцевої скарбниці, а за рахунок державного бюджету, на державному рівні. Маю великі сподівання на те, що створена у Верховній Раді група з реформування оплати праці педагогів напрацює нові, сучасні підходи до оплати праці в нашій галузі.
— Скільки коштів передбачено в бюджеті на зарплати вчителям столиці?
— Є освітня субвенція з державного бюджету, яка використовується винятково на зарплати вчителів (для Києва на 2022 рік передбачено 6,2 млрд грн). За нашими розрахунками, вона забезпечить 65% фонду заробітної плати для понад 21 тисячі столичних педагогів. Решту 3,4 млрд грн додасть місцевий бюджет на зарплату педагогам та іншим працівникам. Саме ці додаткові кошти й підвищують якість освітньої послуги. Наприклад, забезпечують поділ класу на підгрупи.
— Пандемія радикально змінила шкільне життя, але в Києві в одному приміщенні можуть і надалі сидіти мало не по 40 учнів. Є мікрорайони з величезною кількістю новобудов, які через вади планування не мають достатньої кількості шкіл і садків...
— Переповненість класів справді характерна для столиці, де надзвичайно висока щільність населення і де навчається багато дітей з передмістя. Водночас середня наповнюваність закладів освіти по місту Києву менша за стовідсоткову. Дві школи мають спільний стадіон, але в одній — 38 учнів в класі, в іншій — 20 за визначеної законом норми в 30. І ми не можемо примусити батьків перевести туди своїх дітей, бо одному педагогічному колективу вони більше довіряють, іншому — менше і мають право обрати найкращий варіант. Альтернативою переповненим класам могла би стати друга зміна. Але навчання у вечірній час не подобається ані батькам, ані вчителям. У Києві сьогодні лише один заклад — «Слов’янська гімназія» — працює у дві зміни. Ситуацію розв’язуємо «точково» — зокрема й за рахунок надбудови ще одного поверху в школах. Такий проект реалізовано в 179-й гімназії Голосіївського району, 315-й — Дарницького, а цього року плануємо надбудувати поверх і в Слов’янській гімназії цього ж району. Він, до речі, має найбільшу в Києві середню кількість учнів у класі.
Зауважу, що система освіти навіть за відсутності перепису населення може легко «діагностувати» демографічну кризу, яку переживає країна. У 2021—2022 навчальному році в Києві вперше за останні роки відбулося зменшення загальної кількості першокласників — на 800 учнів. Фіксуємо й загальне зменшення кількості учнів середніх шкіл. Зокрема, в Шевченківському районі — на 19, в Солом’янському — на 58, в Оболонському — на 169, в Печерському — на 80. В інших районах приріст є, але значно менший, ніж торік. Хоча Київ, як і раніше, приваблює людей з інших міст. Цікаво, що попереднього року фіксували зменшення кількості учнів лише в одному районі — Печерському, та й то тільки на одну дитину.
— Пандемія частково розв’язала проблему переповненості класів...
— Точніше, спричинена пандемією вимушена дистанційка. Під час карантинних обмежень школи випробували різні форми так званого змішаного навчання (очно-дистанційного). Наприклад, коли півкласу під час занять перебували в школі, а решта — в режимі реального часу дивилися повноцінну відеотрансляцію уроку вдома. Потім — навпаки. Є школи, які продовжили таке навчання і після скасування жорсткого карантину, бо це влаштовує і батьків, і дітей, і вчителів. Ми вже навіть трохи з цим боремося. Звичайно, про молодші класи не йдеться — вони мають навчатися очно.
У Києві дуже багато прикладів успішного «навчання на відстані», найкращі практики ми об’єднали у двох збірках-порадниках, які видали для педагогів та керівників закладів освіти. Є діти, для яких дистанційка виявилася дуже ефективною, особливо у старших класах, і дала змогу сконцентруватися на підготовці до ЗНО. Торік ми запропонували школам за рішенням педагогічної ради та з дозволу батьків переводити 11-класників в останній чверті на систему проектного навчання і запроваджувати вільне відвідування занять. Цього року в кожному районі при школах, які успішно впоралися з організацією дистанційного навчання, дозволили організовувати дистанційні класи, де можуть навчатися діти й з інших районів і навіть з інших міст. Створили певну альтернативу приватним школам, які надають таку можливість за гроші. Один з таких приватних закладів, який давно спеціалізується на дистанційці, за період пандемії коронавірусу значно збільшив кількість учнів — нині їх майже 6 тисяч з усієї України. Ми це робимо безплатно і з чітким дотриманням державних освітніх стандартів.
Голос України
