ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКАМ ПРИ ЗАЛУЧЕННІ ДО РОБОТИ У СВЯТКОВІ, НЕРОБОЧІ ТА ВИХІДНІ ДНІ

Вихідні дні — це дні, у які працівник не працює відповідно до графіка роботи установи (або графіка змінності). Святкові та неробочі дні — це дні, упродовж яких працівники не працюють на підставі ст. 73 КЗпП. Їх перелік вичерпний.

Режим роботи (в т. ч. і вихідні дні) затверджує роботодавець або уповноважена ним особа за погодженням з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом в правилах внутрішнього розпорядку або графіках виходу на роботу.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надається два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні визначається графіком роботи підприємства (установи, організації), і як правило, надається підряд з загальним вихідним днем (ст. 67 КЗпП України).

Відповідно до ст. 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті, а саме:

  1. для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
  2. для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
  3. для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
  4. для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця і тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства. Залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається лише у випадках, встановлених у частині другій статті 71 КЗпП. Залучення до роботи у вихідний день у зв`язку з виробничою необхідністю чинним законодавством не передбачене.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Відповідно до статті 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

  1. відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
  2. працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
  3. працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

При визначенні годинної тарифної ставки для оплати фактично відпрацьованих годин у святкові, неробочі дні для працівників, які працюють при підсумованому обліку робочого часу, необхідно місячний оклад працівника розділити на місячну норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для даного підрозділу (працівника).

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, крім подвійної оплати йому також може бути надано інший день відпочинку, що не оплачується та є вихідним днем (лист Мінпраці від 29 грудня 2009 р. №853/13/84-09). Надання іншого дня відпочинку – це додаткова гарантія, яка не передбачає заміни підвищеної оплати за роботу у святкові (неробочі) дні.

При залученні до роботи працівників у вихідні дні, які є загальними вихідними днями (субота, неділя) або визначені за графіком роботи (змінності), та за згодою сторін обрано компенсацію іншим днем відпочинку, то робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі, а день відгулу не оплачується.

Під час підрахунку надурочних годин робота у святкові та неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі (п. 11 Методичних рекомендацій №138). Якщо ж години роботи у святкові (неробочі) дні відпрацьовано за графіком, тобто в межах установленої норми робочого часу, виключати їх із кількості надурочних годин не потрібно (лист Мінсоцполітики від 17 лютого 2012 р. №51/13/116-12).