Статтею 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
В умовах стрімкого поширення коронавірусної хвороби COVID-19 пріоритетними завданнями держави мають бути захист прав і свобод громадян, подолання наслідків кризової економічної ситуації, спричиненої заходами щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби, забезпечення громадянам гідного рівня життя, соціальної справедливості.
На сайті Мінсоцполітики оприлюднено проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації функцій Фонду соціального страхування України”, яким, зокрема, пропонується:
Збільшити період оплати днів непрацездатності за рахунок роботодавця з 5 до 10 перших днів страхового випадку. Здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в таких розмірах:
У зв’язку зі зверненнями спілчан з питань оплати праці та організації роботи працівників під час карантину у період з 5 квітня до 16 квітня повідомляємо наступне.
Законом України “Про відпустки” передбачено лише два види відпусток без збереження заробітної плати: а) за згодою сторін; б) за бажанням працівника в обов’язковому порядку.
Надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням підстав надання такої відпустки та її тривалості лише за умови письмової згоди працівника.
