Розробленим Мінекономіки законопроєктом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин", що надійшов до СПО об’єднань профспілок, пропонується:
Статтею 23-1, якою має бути доповнений Кодекс законів про працю України, пропонується вказати, що строковий трудовий договір укладається з педагогічними, науково-педагогічними, науковими працівниками, призначення (обрання) на посаду яких відповідно до закону здійснюється за результатами конкурсу на визначений строк.
Така новація є неприйнятною для педагогічних працівників, оскільки сьогодні більшість педагогів працює за безстроковими трудовими договорами, їхня робота має довготривалий характер, виконання обов’язків здійснюється на постійній основі. Запровадження норми про укладення строкових договорів з педагогічними працівниками призведе до широкого застосування саме цього виду трудового договору у закладах освіти.
Пропонується вилучити ч.2 ст. 23 чинного на сьогодні КЗпПУ, згідно з якою строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Вилучення гарантії, ч.2 ст.23 КЗпПУ суперечитиме Рекомендації МОП № 166, якою передбачено обмеження застосування договорів про найняття на певний термін випадками, коли, враховуючи рід майбутньої роботи або умови її виконання чи інтереси працівника, ці трудові відносини не можуть встановлюватися на невизначений термін.
Законопроєктом встановлюється максимальний строк дії строкового трудового договору – 5 років. Це означає, що роботодавець та працівник не зможуть укладати строкові трудові договори, наприклад на 6 чи більше років.
Згідно з чинним КЗпПУ випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Законопроєктом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин", натомість пропонується встановити, що випробування не встановлюється при укладенні трудового договору з неповнолітніми, вагітними жінками, особами, з якими укладається строковий трудовий договір до 12 місяців, з особами з інвалідністю, направленими на роботу відповідно до рекомендації МСЕК; в інших випадках, передбачених законодавством. Це означає, що встановлення випробування дозволятиметься при прийнятті на роботу молодих робітників після закінчення ЗПТО; молодих спеціалістів після закінчення ЗВО; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб.
Статтею 39-1 чинного КЗпПУ передбачено, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Законопроєктом пропонується у ст. 39-1 вказати про «продовження трудових відносин, установлених на визначений строк, у разі необхідності завершення виконання роботи», при цьому «продовження трудових відносин для завершення виконання роботи, визначеної строковим трудовим договором, не вважається продовженням дії трудового договору на невизначений строк». Таким чином, в разі продовження строкового трудового договору для завершення роботи, стане неможливим застосування норми, згідно з якою переукладення один чи декілька разів строкового трудового договору є укладенням договору на невизначений строк.
Проеєктом скасовується необхідність отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівників за ініціативою роботодавця у зв’язку з, наприклад, систематичним невиконанням трудових обов’язків, прогулом, появою на робочому місці у нетверезому стані. Це означає, що роботодавець зможе здійснювати звільнення «непотрібних» працівників за спрощеною процедурою.
Надання згоди на звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу – один з механізмів здійснення профспілками контрольної функції та одна з гарантій працівників від незаконного звільнення.
У зв’язку з виключенням необхідності затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку, з КЗпПУ виключаються норми, пов’язані з ними. Зокрема, скасовується імперативна норма щодо обов’язку визначення тривалості щоденної роботи (зміни) при п'ятиденному робочому тижні у правилах внутрішнього трудового розпорядку або графіках змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.
Скасовується також норма, згідно з якою час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності.
Звужуються права первинної профспілкової організації на надання дозволу на застосування надурочних робіт. Законопроєктом пропонується виключити з КЗпПУ ст. 64, згідно з якою надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації. Натомість, роботодавець зможе застосовувати надурочні роботи при попередньому «інформуванні» профспілки, замість отримання дозволу, як це передбачено чинним законодавством.
За законопроєктом роботодавці матимуть право видавати накази про роботу працівників в вихідні дні та дні державних і релігійних свят без попереднього отримання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації, як це передбачено чинним кодексом, а лише після інформування ППО.
За законопроєктом матеріальну відповідальність у повному розмірі заподіяної шкоди будуть нести усі працівники, що уклали договір про повну матеріальну відповідальність.
Статтею 5 закону України «Про охорону праці» передбачено, що під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Законопроєктом, натомість пропонується інформувати працівника про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів у спосіб, встановлений за домовленістю сторін. Це призведе до практики неповідомлення працівників про небезпечні умови праці, причому останні не матимуть змоги довести у суді факт такого неповідомлення.
Таким чином, Законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин" суперечить низці міжнародних нормативно-правових актів, Конституції України, звужує права та гарантії працівників.
