Сьогодні, як і колись писав Олександр Довженко, Україна в огні: випалена ракетами, обстріляна Градами, зґвалтована російськими солдатами, дивиться осиротілими очима дітей та пекучими сльозами батьків, чиї діти стали ангелами-охоронцями країни, в якій сподівалися на світле майбутнє.
Сьогодні Росія прагне стерти з лиця землі не лише український народ, але й те, що ідентифікує нас як українців, нашу символіку, головну святиню нашої державності, уособлення нашого національного духу і непереможності – наш український синьо-жовтий стяг. Проте українці своїми вчинками і діями показують, що через які б страждання їм не довелося пройти, вони зможуть відродити усе втрачене. Яскравим прикладом став у Києві на Оболоні мурал майстра стріт-арту Олександра Корбана, де на малюнку український воїн зшиває розірваний синьо-жовтий стяг. Дивлячись на малюнок, кожен може побачити у ньому свій зміст, частинки прапора як частинки людських життів, розкиданих по світу і обпалених війною. І хоча частинки прапора знаходяться далеко одна від одної, але вони однакових кольорів і складають єдине ціле. Так само, як і українці, незважаючи на те, що вони можуть бути у різних країнах світу, допомагають своєму народові воювати з російськими загарбниками.
На малюнку руки воїна зшили невелику частину прапора. Отже ми на правильному шляху до перемоги. Адже допоки кожен українець своїми руками, вчинками, діями буде роботи щось для свого народу, ми зможемо «зшити наш прапор». І нехай навіть на ньому видніється рубець, він стане нагадуванням для наступних поколінь, як тяжко Україна йшла до перемоги. Слава Україні!
