Непоодинокими є випадки, коли працівники, подаючи заяву на звільнення, не вказують конкретну дату звільнення. Розглянемо такі випадки залежно від підстави звільнення - за угодою сторін та за власним бажанням.
- Працівник не вказав дату звільнення у заяві про звільнення за угодою сторін.
З цього приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 01.12.2021 р. у справі №591/1375/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/101829790) висловив позицію, згідно з якою розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2019 року у справі № 761/19141/16-ц (провадження № 61-26651св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 233/1563/18 (провадження № 61-47560св18), від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18 (провадження № 61-48739св18).
У цьому випадку у заяві про звільнення мають бути зазначені прохання звільнити працівника за угодою сторін і дата звільнення. Таким чином, відсутність у заяві про звільнення конкретної дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору за взаємною угодою сторін.
- Працівник не вказав дату звільнення у заяві про звільнення за власним бажанням
За загальним правилом працівник може перервати дію трудового договору з власної ініціативи з обов’язковим попередженням роботодавця за два тижні (ст. 38 КЗпП).
Відсутність дати звільнення, як і дати її написання, не робить заяву недійсною (постанова ВС від 16.08.2018 у справі № 554/6423/17). Таким чином, відлік двотижневого строку, для того щоб визначити дату звільнення, проводять з дня, що настає за днем фактичного попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням.
При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.11.2019 у справі № 229/2676/17 http://reyestr.court.gov.ua/Review/85743339) вказав, що звільнення працівника за його заявою про звільнення за власним бажанням без узгодження дати звільнення до закінчення двотижневого строку є порушенням прав працівника. Тому такі дії є підставою для поновлення на роботі працівника та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням без зазначення конкретної дати звільнення не є підставою для розірвання з ним трудового договору до закінчення обумовленого в статті 38 КЗпП України строку.
Юридичний відділ КМОППОіНУ
