ВИЩА ОСВІТА ЯК АГЕНТ СОЦІАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙ

УДК 378(075)

Яцунь Олександр Михайлович
кандидат економічних наук,
голова Київської міської організації
Профспілки працівників освіти і науки України

ВИЩА ОСВІТА ЯК АГЕНТ СОЦІАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙ

У статті розглянуто, яку роль відіграє академічна спільнота та студенський лекторій у розв`язанні питань соціальної нерівності. Показано, якою мірою їх дослідницькі програми спрямовані на соціальні потреби та соціальні інновації. Дано оцінку напрямам розвитку соціальних інновацій, а саме соціальному підприємництву, аутрич діяльності університетів, соціально орієнтованим моделям навчання та інклюзивним інноваціям.

Ключові слова: соціальні інновації, університети розвитку, аутрич проект, соціальне підприємництво, інклюзивні інновації, відкрита освіта, мега-університети.

HIGHER EDUCATION AS AN AGENT OF SOCIAL INNOVATIONS

The article examines the role played by the academic community and student lectures in solving social inequalities. It is shown to what extent their research programs are aimed at social needs and social innovations. The estimation of directions of development of social innovations, namely social enterprise, outreach of universities, socially oriented models of training and inclusive innovations is given.

Key words: social innovations, university development, outreach project, social entrepreneurship, inclusive innovations, open education, mega-universities.

Постановка проблеми. В умовах розвитку інформаційного суспільства заклади вищої освіти, окрім навчання та дослідницької діяльності, виконують так звану третю місію – забезпечення соціального розвитку, що робить їх актуальними для соціуму. Саме це дало підстави задуматись розвиненим державам світу про створення перших університетів розвитку, які різними шляхами забезпечують соціальну інтеграцію через демократизацію знань та активні партнерські відносини із зовнішніми учасниками. Ключовим аспектом їх діяльності є соціальні інновації як важливі передумови економічного розвитку та досягнення високого рівня життя.

Для вищої освіти тема соціальних інновацій є особливо цікавою, з огляду на те, що освітні установи ставлять за мету не тільки передачу знань та підготовку випускників, а й створюють економічну та соціальну цінність шляхом передачі технології та комерціалізації результатів навчання і досліджень громаді. Завдяки трансформаційним дослідженням наука прагне вирішувати суспільні проблеми, активізуючи процеси побічних змін. На цьому тлі зростаюча увага приділяється створенню відповідних структур («Живі лабораторії» та інших приміщень для вивчення та навчання), які допомагають розвивати знання на основі досвіду, з метою встановлення нових соціальних практик. Тільки шляхом поінформованості людей про суспільні проблеми та можливі рішення заклади вищої освіти можуть сприяти розвитку соціальних інновацій з членами громади.

Аналіз останніх досліджень та публікацій засвідчив наявність чималого числа наукових дискурсів про соціальні інновації та їх зв`язок з університетами, які стали предметом обговорення не лише локального, а й міжнародного рівня, про що свідчить масив досліджень з даної проблематики. Про те, що соціальні інновації можуть стати справжнім викликом для вищої освіти заговорили автори праці¹ , дослідивши можливі шляхи впровадження соціальних інновацій у діяльності закладів освіти на прикладі проекту LASIN (Латиноамериканська соціальна інноваційна Мережа), який охопив вісім університетів Латинської Америки. Дещо дотичними були висновки й інших фахівців. Так, для прикладу, наукові розвідки Тріпл Хелікс² підтверджують той факт, що потенціал для інновацій та економічного розвитку в суспільстві знань полягає у висвітленні ролі університету та гібридизації його елементів, промисловості та уряду для створення нових інституційних й соціальних форматів для виробництва, передачі і застосування знань.

Вагому лепту в дослідження питань ролі вищої освіти у поступі соціальних інновацій зробили Клаус Брунденіус, Бо Горанссон та Хосе Манель Карвальо де Мелло³. Саме цими науковцями в рамках їх масштабного проекту, проведеного на прикладі університетів Куби, В`єтнаму, Танзанії, Болівії, Уругваю та Швеції, які розглядалися як агенти благополуччя інноваційної системи, було показано, яку потенційно важливу роль відіграють університети в інклюзивній політиці знань. Результати їх тривалих досліджень довели важливість думки про те, що соціальний розвиток повинен стати невід`ємною академічною місією університетів для того, щоб вони могли постійно залишатись в авангарді освітніх інновацій.

Дотримуючись аналогічних (вище вказаних) позицій, професор університету Дьюка Дж. Грегорі Дейс у одному із своїх публічних виступів рекомендував професорсько-викладацькому складу та керівникам університетів виховувати студентів як ефективних соціальних підприємців, які повинні проводити дослідження, щоб витягти уроки, отримані від діяльності інноваційних підприємств. За словами дослідника, вчені мають консультувати державних і приватних лідерів з питань політики та стратегій підтримки соціальних інновацій. Університети повинні розглянути можливість інкубації нових соціальних підприємств, що виникають поза роботою своїх факультетів та студентів⁴.

Цілі статті полягають у тому, щоб показати, яку роль відіграє вища освіта у впроваджені соціальних інноваційних змін, через соціальне підприємництво, аутрич діяльність, інноваційні моделі навчання та інклюзивні інновації.

Виклад основного матеріалу. Наукова спільнота виокремлює ряд підходів економістів до трактування соціальних інновацій у зв’язку з можливістю їх прояву в різних формах. Просто як комерційні інновації, соціальні інновації можуть мати форму продукту, технологічного процесу або технології, але це також може бути ідеєю чи принципом, соціальною програмою, правилом тощо⁵. Більшість соціальних інновацій складаються з комбінації цих форм і трактуються як засіб сприяння соціальній єдності, справедливості, належного географічного балансу та різноманітності. Найбільш прийнятним, на нашу думку, є пропоноване Стенфордським центром соціальних інновацій визначення їх як нового рішення соціальної проблеми, яке є більш ефективним та стабільним, ніж існуючі рішення, і для яких цінність, що створюється, повертається суспільству в цілому, а не просто для окремих осіб⁶. Відштовхуючись від означеного, розглянемо наступні напрями розвитку соціальних інновацій, а саме соціальне підприємництво, аутрич діяльність університетів, соціально орієнтовані моделі навчання та інклюзивні інновації.

З огляду на історичну роль університетів ряду країн не лише навчати, а й допомагати місцевому співтовариству та бізнесу розвивати регіони на основі практичного розуміння їх соціальних потреб, особливу увагу звернемо на підходи до розвитку соціального підприємництва. Соціальні підприємства – це підприємства, які існують для вирішення соціальних або екологічних потреб. Замість того, щоб максимізувати прибуток для акціонерів або власників, вони його реінвестують в громаду або назад у бізнес. Саме це робить соціальне підприємництво найцікавішим і надихаючим діловим рухом у світі, який містить ряд переваг для професорсько-викладацького складу, студентів та самих освітніх установ. По-перше, ЗВО слугує інструментом для взаємодії із зовнішніми установами – відповідними компаніями, благодійними та неурядовими організаціями тощо для проведення потенційних досліджень. При цьому робота з соціальними підприємствами покликана збільшити рівень поінформованості громадськості про освітню установу та підвищити її репутацію. По-друге, соціальне підприємництво покращує студентський досвід, оскільки сприяє підвищенню рівня працевлаштування, навчає бути соціально відповідальними громадянами та має прямі освітні переваги. Крім того взаємодія із соціальним бізнесом покращує розуміння студентами, які він може мати позитивні наслідки для розв’язання проблем соціальної справедливості та добробуту людини. По-третє, це альтернативна генерація доходів. Замість «комерційного» маршруту соціальне підприємство пропонує альтернативний спосіб отримання доходу для реінвестування в дослідницьку діяльність. Підтримка соціальних підприємців у закладах вищої освіти сприяє також позитивному іміджу установи в регіоні.

Перші університетські ініціативи з приєднання до сфери соціального підприємництва були на пряму пов’язані з діяльністю студентських інкубаторів. Найбільшою їх кількістю славляться Стокгольмський, Гетеборзький, Плімутський університети та університет Мальме, які щорічно проводять форуми соціальних інновацій. Станом на 2016 р. лише у Плімутському університеті (Велика Британія) їх налічувалося понад 80 і всі вони беруть участь у місцевих та регіональних програмах соціального розвитку⁷. Типовим їх прикладом є лабораторія Бабсона, яка фінансується за рахунок стипендіального фонду компанії Toyota, який нараховує 500 000 доларів США. Власні лабораторії мають й університети Гарварду, Дюка, Джона Хопкінса, які підтримують як прибуткові, так і некомерційні стартапи. Для прикладу в Санта-Кларі Лабораторія інновацій (FIL) зосереджена на наданні допомоги громадам та окремим особам країн, що розвиваються, шляхом впровадження нових технологій на ринки. Сама лабораторія надає студентам ресурси й інструменти, необхідні для планування та виконання проектів з відновлюваних джерел енергії, чистої води та громадського здоров`я з метою забезпечити задоволення основних людських потреб у всьому світі. Особливо цікавим компонентом програми є Мобільна Лабораторія, яка функціонує в рамках FIL, і спрямована на поліпшення життя людей в малозабезпечених громадах з використанням мобільних технологій⁸.

У багатьох університетах утворилися не лише центри, а й цілі автономні інститути, які полегшують співпрацю між дисциплінарними кордонами та сприяють всебічному охопленню соціальним сектором. Їх місія полягає у виділенні бізнес-ресурсів університету безпосередньо громадам, з метою допомоги підприємцям навчатись та розвиватися, надаючи їм доступ до ресурсів, наставників, консультативні послуги, робочий простір, спікерів та партнерські зв`язки. Прикладом є інститут філантропії та соціальних інновацій в Університеті Ренміну, який був заснований в Китаї у 2016 р.

Чимало університетів, підтримуючи рух соціального підприємництва, змушені були взяти на себе безліч нових викликів, в тому числі аутрич функції (Outreach Projects) і діяльність з передачі технології. Аутрич діяльність університетів показує наскільки ефективно вони можуть переосмислити свою роль та взаємодію з соціальним сектором економіки. Ці проекти доцільно розглядати як такі, що активно залучають громадські рухи, місцеві громади, організовані соціальні групи (формальні або неформальні), які істотно змінюють відносини між практикою викладання та дослідження.

Типовим їх прикладом є спільний проект «Вода та здоров`я» університетів Венди (Африка) та Вірджинії (США), який зосереджує увагу на покращенні водопостачання та санітарії у південноафриканських сільських районах й створенні освітніх можливостей для студентів обох університетів. Студенти та науковці спільно із підприємцями були долучені до створення стаціонарного керамічного фільтра, який забезпечив ефективне використання води та енергії в африканському регіоні⁹.

До розв’язання соціальних проблем місцевого розвитку активно долучаються й університети Куби. Як нам відомо, це одна з небагатьох країн, яка зазнає впливу різного роду метеорологічних явищ, зокрема ураганів, що руйнують будинки. Найбільше від них потерпають жителі сільських місцевостей, які не мають достатніх коштів для відновлення будівель. Допомогти розв`язати цю проблему взялися студенти університетів країни, долучившись з науковцями та підприємцями до створення більш дешевших екологічних будівельних матеріалів. Цей проект підтримали провінційні та муніципальні уряди, житлові установи й організації, промисловість і бенефіціари, стимулюючи будівництво житлових підрозділів на муніципальному рівні з використанням місцевих ресурсів та сировини. Близько 2500 домогосподарств щорічно користуються технологією, розробленою у рамках цього проекту¹⁰.

Іншим технологічним проектом науково-дослідних установ та університетів Куби, який мав вплив на місцеві громади та проблеми пов’язані з виробництвом електроенергії в сільській місцевості, став проект «Biomas Cuba», яких заохотив розробку місцевих технологічних альтернатив для виробництва енергії. Для популяризації новаторських рішень він отримав фінансову підтримку від Швейцарського міжнародного агентства COSUDE. Серед соціальних технологій, що реалізує проект «Biomas Cuba», стали біогаз та біологічні добрива, виробництво та використання біодизеля¹¹.

Найбільш показовим прикладом у цьому відношенні, який дав змогу розв’язати соціальні проблеми та принести економічну вигоду підприємцям та країні, зокрема, став проект студентів університету Сент-Томас (США) - Café Cocano Project, який отримав нагороду від компанії Ashoka U за інноваційний освітній підхід до соціального підприємництва у вищій освіті. Зроблені студентами, які вивчають міжнародний бізнес, маркетинг та комунікації, відповідні розрахунки щодо економічної доцільності вкладення коштів у каву, а не в деревну культуру та запропоновані заходи з розвитку належної інфраструктури, необхідної для збуту кавової продукції, дали змогу гаїтським фермерам імпортувати та продавати каву Port au Paix, забезпечивши отримання надприбутків. Кавові фермери створили кооператив і експортували понад 160 000 фунтів кави. При цьому дохід фермерів істотно збільшився з 0,6 до 4,16 дол. США за фунт. Нині Університет активно співпрацює з компанією Panther Coffee в Майамі, яка також стимулює чесну торгівлю, допомагає розробляти упаковку та смаженню¹².

Отже, як бачимо на прикладі ряду освітніх закладів різних країн світу без взаємодії, дозволеної аутрич проектом, університет ризикує бути ізольованим, відірваним від найперспективніших соціальних проблем і нездатним запропонувати суспільству та уряду знання, технологічні інновації і професійні навички, які потрібні для сталого розвитку. Щоб конкретизувати цей віддалений зв`язок між університетом та суспільством в цілому, проекти аутрич повинні бути спрямовані на підтримку вирішення проблем соціального відчуження та соціальної дискримінації.

Ряд країн запроваджують різного роду системи заохочень з метою залучення академічної спільноти та студентського лекторію до участі в аутрич дії. Для прикладу, у відповідності до політики уряду Бразилії на законодавчому рівні закріплені стимули, які б сприяли успішному керуванню розвитком цих проектів. Зокрема, мова йде про можливість фінансової підтримки з боку Уряду через стипендії та гранти. 10% від загальної суми кредитів, необхідних для отримання стипендії бакалавра, у Бразилії резервується для участі студентів в аутрич проектах, при цьому їм надається можливість розробляти власні проекти на основі використання університетських ресурсів. Через гранти залучаються і професори, які зацікавлені у просуванні академічної кар`єри¹³. Ряд закладів вищої освіти США та Німеччини запровадили спеціальні відділи по роботі з колективами та студентами, які працюють із школами та коледжами, щоб допомогти студентам досліджувати світ вищої освіти й визначати найкращий шлях їхнього майбутнього. Окремі заклади вищої освіти Штатів та Великобританії проводять інноваційні конкурси, на які студенти подають ідеї та продукти соціального підприємництва.

В останні роки в усьому світі збільшилась кількість університетів, які пропонують соціальне підприємництво, все більше реагуючи на важливість їх ролі у забезпеченні студентів вміннями, необхідними для трансформаційних соціальних змін.

Відображаючи цю загальну тенденцію, дослідницький проект «Соціальне підприємство в глобальному контексті – роль вищих навчальних закладів» виявив, що у ряді держав світу практично кожен четвертий ЗВО працює з соціальними підприємствами. З точки зору кількості активних партнерських відносин, найбільша частка ЗВО, які працювали з соціальним підприємством була виявлена у Гонконзі та Кенії. Далі йшла Велика Британія і Мексика, відповідно – 89% та 88% ЗВО.

Частка ЗВО країн світу, які працюють з соціальними підприємствами¹⁴

З точки зору географічної сфери залучення 83% ЗВО, діяльність яких пов’язана із соціальним підприємництвом, співпрацюють з партнерами в середині країн, для решти 17 % їх партнерство включає міжнародну діяльність. Найбільшою кількістю урядових ініціатив із сприяння розвитку підприємницької культури в університетських містечках славляться країни БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка), які відзначилися створенням центрів підприємництва, відкритих платформ досліджень та низкою навчальних програм, спрямованих на заохочення духу підприємництва серед студентів.

Черговим напрямом розвитку соціальних інновацій повинен стати процес адаптації інноваційних моделей навчання до потреб суспільства. У даний час ведуться суперечки щодо ролі університетів як виробників знань для розвитку в їхніх країнах. Головним питанням є те, що університети дедалі більше рухаються у напрямку більш комерційно орієнтованого виробництва, а не соціального стану, що створює нерівності та небажані наслідки. Саме тому наукова спільнота схиляється до думки про необхідність появи різних моделей навчання, які були б соціально корисними. Чимало країн світу підтримали формат переходу від ексклюзивних елітних університетів з кількома тисячами студентів до сучасної системи масових університетів з кількістю слухачів курсів понад 400 тис. осіб, ставши тими новими центрами соціальних інновацій. Надаючи через інформаційні мережі доступ до освіти у найвіддаленіших куточках світу, вони сприяють уникненню соціального відчуження, низхідної соціальної мобільності та маргіналізації. Оптимальним засобом такого зростання стало створення та розвиток мега-університетів, поява яких була спричинена швидким економічним поступом країн-лідерів освітньої індустрії, зростанням цифрового розриву у зв’язку з різними можливостями доступу до Інтернет ресурсів, економічним пресингом, зумовлених конкуренцією на ринку освітніх послуг та зміною соціального попиту. Їх новими формами стали теле-, віртуальні та кіберуніверситети¹⁵.

Збільшення та розширення географічних меж аудиторії слухачів дало змогу скоригувати ціну на освітній продукт у бік її зниження та долучитися до освітніх ініціатив і жителів з країн, що розвиваються та найменш розвинутих держав. Так на дистанційний курс з електроніки Массачусетського технологічного інституту у 2012 р. записалось 155 тис. осіб, це більше, ніж число всіх випускників за понад 150 літню історію його функціонування.

Долучення університетів до соціальної практики дає змогу розв’язати й питання соціальної інклюзії, які все більше набувають актуальності у суспільстві. Адже з кожним роком зростає кількість людей з обмеженою мобільністю, які мають проблеми з доступом до освітньої інфраструктури в університетах та кампусах. У зв’язку з цим на порядок денний висувається питання про нерозривний зв`язок соціальних інновацій з так званими інклюзивними, метою яких є залучення соціально виключених груп до пошуку розв’язання соціальних проблем. Досить часто їх трактують як засіб, за допомогою якого розробляються нові товари та послуги на користь маргінальних груп. Саме такого роду інновації покликані забезпечити соціальну рівність та справедливість у суспільстві, надаючи можливості для висхідного руху «соціальним ліфтом».

Ряд університетів з метою пропагування та підтримки інклюзивних інновацій та максимізації соціального впливу створюють при закладах центри соціальної справедливості та інтеграції, які активно співпрацюють з об’єктами соціального призначення. Вперше практика їх поширення прижилася у флагманських університетах США, які прагнули до припинення дискримінації, расового погноблення, бідності та інших форм соціальної несправедливості. Саме ці центри дали змогу долучати до різного роду перспективних інноваційних соціальних проектів талановиту молодь. Вони служать каталізатором наукових досліджень на рівні громади, надаючи науковцям і студентам можливість досліджувати партнерські зв`язки з громадами міст, регіонів, з метою розвитку активів у громадах та доступу до додаткових необхідних ресурсів на взаємовигідному рівні.

У багатьох університетських центрах соціальної справедливості (CSJ) США студенти працюють з досвідченими інструкторами. Для прикладу, CSJ Seton Hall University (США) надає студентам можливість отримати практичний досвід через надання професійних юридичних послуг для економічно незахищених жителів регіону. Випадки та проблеми, над якими студенти працюють, охоплюють діапазон від локального до глобального. Забезпечення освітньої справедливості для міських студентів, судовий процес від імені потерпілих від шахрайства у сфері нерухомості, захист прав іммігрантів та отримання притулку – це лише деякі з питань, над якими студенти CSJ спільно працюють з викладачами, отримуючи практичний досвід та можливість змінити життя репрезентованих соціальних груп населення на краще.

Показовим у задоволенні питань соціальної справедливості є також досвід Латвії, у якій декілька років поспіль успішно діють Центр правових практик для незахищених верств населення, Центр віддаленого навчання, Центр «експрес здоров`я» та ін., до діяльності яких залучаються студенти та академічна спільнота. У Індії за ініціативи підприємців та міністерства освіти країни у 2014 р. був заснований інклюзивний інноваційний фонд, з яким активно співпрацюють провідні навчальні заклади країни. Індійський університет технологій та менеджменту (CUTM) активно підтримує маргіналізовані спільноти з сільських та міських районів країни, вирішуючи їх потреби через свої соціальні підприємства. Їх ініціатива включає ряд проектів: Інтелектуальні послуги з розвитку (GTIDS) та Служби тренінгу з працевлаштування (GTETS). Робота GTIDS передбачає полегшення доступу сільських жителів Індії до доступних фінансових рішень, навчаючи їх, як правильно користуватися банківськими послугами та продуктами. В той же час GTETS, за фінансової підтримки національних корпорацій, забезпечує професійну підготовку бідних громад по всій Індії. Місіонерську місію виконують і вищі навчальні заклади Південної Африки, активно долучаючись до проектів громадського обслуговування. Доволі показовим у цьому відношенні є досвід Греції. Університети країни виступають ключовими партнерами в державних ініціативах TOPEKO та TOPSA, які передбачають надання підтримки щодо зайнятості та інтеграції уразливих соціальних груп населення через навчання, з метою їм допомогти у створенні власних соціальних кооперативних підприємств. Для прикладу, Афінський університет економіки та бізнесу пропонує диплом з курсу «Соціальне підприємництво», який також є інкубатором для соціальних підприємств в університеті. Інші грецькі інститути співпрацюють з громадськими організаціями, щоб допомогти підтримати новий запуск підприємств з доступом до ресурсів та інкубаційних об`єктів.

Активно до розв’язання проблем інклюзивного розвитку та соціальної справедливості долучаються у партнерстві з університетами, а й різного роду фонди та громадські організації. Чимало благодійних фондів у всьому світі взялися підтримувати університети, так званого, «третього віку» та підприємців, які створюють робочі місця для людей старших 50 років. Переконливим є приклад діяльності Global Good Fund & Diana Davis Spencer Foundation (США). При цьому основна функція університетів зводиться до надання можливості навчання старшому поколінню через, так звані, масові онлайн-курси.

Поступово соціальні інновації починають прокладати собі дорогу і через українську систему освіти. Сьогодні активно набирає обертів робота над побудовою POLYTECO SCIENCE CITY. Це інноваційне містечко на території Київського національного політехнічного інституту, в будівлі якого розмістять бізнес-інкубатори, лабораторії прототипів, високотехнологічні виробництва, лекторії, офісні приміщення, коворкінг-центр, готель та заклади харчування. На території також планується створення власної енергогенеруючої компанії, яка забезпечуватиме весь університет енергією з відновлюваних джерел. Для цього буде зведено три теплові станції¹⁶.

У 2016 році за ініціативи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк) та Української соціальної академії (м. Київ) був започаткований спільний проект «Школа інновацій та соціального підприємництва», який покликаний поглибити розуміння соціальних інновацій та розвитку соціального підприємництва, а також інструментів для досягнення бізнес-цілей; налагодити співпрацю українських й закордонних фахівців та допомогти їм у підвищенні кваліфікації. Зі слухачами школи працюють кращі українські та закордонні викладачі, дипломати, урядовці, тренери з інноваційних процесів.

Щорічно за ініціативи Міністерства освіти і науки України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Наукового парку КНУ проводиться Всеукраїнський фестиваль інновацій. Гарною традицією стало долучення керівників закладів вищої освіти Харкова до проведення у 2017 р. власного «Фестивалю соціальних інновацій» з метою впровадження інноваційних підходів у соціальній сфері.

Враховуючи досвід розвинених держав світу запропонуємо ряд заходів з адаптації вищої освіти до соціальної практики, які були б прийнятними для України:

1. Забезпечення адаптації дослідницьких та навчальних можливостей університетів до соціальних проблем та орієнтація їх на обслуговування не лише приватного підприємництва шляхом комерціалізації результатів досліджень, а й соціальної сфери.
2. Здійснення консалтингової діяльності, за умов якої професорсько-викладацький склад, аспіранти та студенти консультуватимуть підприємців або ж взаємодіятимуть з ними у формі стажувань студентів чи укладанні контрактів з підприємцями для проведення спільних досліджень. Така взаємодія є більш результативною, оскільки формує культуру, що дозволяє створювати нові компанії. Найбільше така практика прижилася у країнах БРІКС.
3. Проведення щорічних національних та регіональних симпозіумів й форумі, метою яких було б створення платформи для студентів, трудових колективів вищих навчальних закладів, інститутів громадянського суспільства, які б збирали доказову базу реалізованих соціальних програм, для обміну, демонстрації та просування соціальних інновацій у зацікавлених дослідженнях й навчанні. А також зміцнення місцевих, національних та міжнародних партнерських відносин між підприємницьким сектором, громадськістю та вищими навчальними закладами.
4. Гармонійного поєднання академічної якості та соціальної активності можна було б домогтися шляхом забезпечення того, щоб студенти застосовували знання до реальних питань, а не лише абстрактних проблем. Це потребуватиме залучення студентів до аутрич проектів, пов’язаних з підтримкою вразливих верств населення, звернення до соціальної ізоляції, сприяння міжнародним цілям розвитку, створення можливостей для працевлаштування, захисту навколишнього середовища, розвитку конкретної спільноти, сприяння освіті та грамотності тощо.
5. Забезпечити формування інноваційних лабораторій, університетських міждисциплінарних ресурсних центрів для консультування, наставництва та інкубації ідей.
6. Підтримка державою автономних ініціатив університетів, орієнтованих на всеохоплюючий розвиток. Передбачення системи нових заохочень для досліджень, що стимулюють соціальний вплив. Мова йде про справедливий конкурсний відбір на отримання грантів, надання різного роду іменних стипендій для обдарованої молоді, яка долучається до розв’язання соціальних проблем локального та глобального рівнів. Створення для студентів відповідних умов для належної підготовки до участі у різного роду міжнародних програмах, які фінансуються різними стипендіальними фондами. Міжнародними прикладами заохочень можуть слугувати: програма Acumen Global Fellows – це 12-місячна стипендія, яка найкраще підходить для тих, хто захоплюється вирішенням найнагальніших проблем у світі, зокрема бідності; Ashoka стипендія – надається кандидатам, які пропонують інноваційні рішення для розв’язання проблем економічного розвитку, захисту навколишнього середовища, збереження здоров`я людини тощо. Наочним прикладом може слугувати досвід індійських студентів, які у 2016 р. вибороли світову премію Sonia Kabra’s у розмірі 10 000 дол. США, працюючи над проектом «Вплив бездротової освіти на розширення повноважень жінок»¹⁷.
7. Створення різних фондів, організацій, таких як «Schwab Foundation for Social Entrepreneurship» у Швейцарії або Фонд «Ashoka Foundation» в Індії, які б співпрацювали з школами, університетами, громадськими організаціями, засобами масової інформації й лідерами профспілкових рухів, допомагали молоді розвивати свої навички соціального підприємництва та вирішувати соціальні проблеми бізнес-методами. На початкових етапах допомагали б з фінансуванням, пошуком нових ринкових ніш, проведенням перших пілотних проектів.
8. Забезпечення фінансової підтримки освітньої сфери з боку держави. Мова йде про те, що інвестовані кошти в освіту слід першочергово скеровувати на професійну підготовку та перепідготовку викладачів, заохочуючи молодих педагогів-інноваторів, які розвивають навчальний досвід, щоб студенти могли бути лідерами в галузі інновацій та вміти трансформувати знання, ідеї та технології; пропонують нестандартні рішення для освіти, не бояться експериментувати, вміють завойовувати аудиторію слухачів, формують якісні навчальні матеріали, які користуються популярністю серед академічної та студентської спільнот. Адже саме за такими креативними педагогами бачиться майбутній соціальний розвиток освіти.
9. Забезпечити поглиблення рівня знань студентів про те, як соціальні підприємці використовують, приймають, розповсюджують та просувають соціальні інновації, які при цьому використовують механізми та інструменти. Особливу увагу при складанні навчальних планів слід звернути на включення таких дисциплін, як циркулярна економіка, екологічний дизайн, інновації кінцевих споживачів, екоінновації, які напряму пов`язані з процесом соціального підприємництва.
10. Формування інтерактивної національної освітньої платформи, в основу якої будуть закладені нові стандарти знань, сучасні навчальні програми та методи, на якій у вільний доступ викладатимуться освітні матеріали для учнів та студентів. Такий підхід дасть змогу використовувати онлайн-освіту в цілях забезпечення інклюзивного навчання та інтеграції молоді з сільських районів і малонаселених пунктів у загальні процеси розвитку освіти. Пропонується також внесення масових відкритих онлайн-курсів з вивчення соціальних питань підприємництва до програм додаткової освіти дорослого населення.
11. Розвиток партнерських взаємовідносин між національними та закордонними навчальними закладами. Обмін напрацюваннями, запуск спільних проектів дистанційного онлайн-навчання. Налагодження співпраці українських освітніх інституцій з потужними ресурсами світового рівня – edX, Coursera, Udasity та ін., що володіють масштабною аудиторією слухачів, з метою розміщення наших освітніх продуктів на їх платформах. Державна підтримка молодих соціальних стартапів, на зразок Prometheus, метою яких є інноваційні зміни в освітньому середовищі України¹⁸.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

Відштовхуючись від вище викладеного, зазначимо, що соціальні інновації виникають у відповідь на потреби громад та сприяють справедливості, демократизації та соціальним змінам. Результати дослідження підтвердили той факт, що все більше університетів світу долучаються до різного роду інноваційних проектів, щоб підтримувати соціальне залучення студентів, а також ініціювати загальноуніверситетські зусилля з виховання студентів для соціального впливу. Використання талантів та знань факультетів університетів змусило поглянути на вищу освіту як на агента соціальних інноваційних змін, який оперативно реагує на реальні соціальні проблеми. Перспективи подальших наукових розвідок слід скерувати на пошук дієвих стимулів для викладачів та студентів, які прагнуть бути генераторами соціального поступу.