Більшість із нас неодноразово відчували, що часто виконання виробничих завдань вимагає великої самовіддачі, забирає стільки сил і енергії, що вечорами ми вже просто не в змозі так само інтенсивно займатися особистими чи сімейними справами. Це неабияк позначається на нашому психоемоційному стані, що призводить до синдрому професійного вигорання. Найбільш схильні до цього працівники системи професій «людина – людина»: вчителі, лікарі, соціальні працівники, консультанти.
Як педагогам подолати синдром професійного вигорання, розповіли директор спеціалізованої школи № 173 Людмила Мазаєва та психолог цієї школи Тетяна Алісімчик.
За словами директора, щоб уникнути професійного вигорання, серед працівників навчального закладу декілька разів на рік проводяться заходи для сприяння комфортному клімату в колективі. «Ми вимагаємо від працівників високих показників на ЗНО, призові місця на олімпіадах, конкурсах, змаганнях, але натомість маємо забезпечувати належні умови праці для нашого колективу», – зазначила Людмила Мазаєва. Враховуючи перевантаженість вчителів, особистого спілкування серед колег дуже мало, зазвичай воно ділове, тому важливо проводити неформальні педради. Саме вони найбільше зближують колектив, адже немає жодних презентацій, доповідей, а навпаки відбувається жвава дискусія. Допомагає підтримувати теплу і дружню атмосферу в колективі первинна профспілкова організація школи, яка кожного року до професійного свята організовує виїзні заходи у різних куточках України.
Психолог Тетяна Алісімчик зазначила, що вчителі особливо виснажені наприкінці навчального року. Причиною цього є екзамени, підготовка дітей до ДПА, здача звітів, навчальних планів. Вчителі за своїм темпераментом перфекціоністи: вони намагаються працювати так, щоб усе було на відмінно. Дуже добре, що держава виділяє 56 календарних днів відпустки для освітян, адже напруження в школі надзвичайно високе.
За словами психолога, протягом року у школі постійно відбуваються тренінги для профілактики професійного вигорання вчителів. Разом із соціальним педагогом вони проводили для колективу вправи, які допомагають розслабитися і зняти напругу. Наприклад, одна із них – «Ранок завтра». Людина сідає і заплющує очі, намагається уявити, як вона прокидається завтра вранці. Розплющує очі, дивиться у віконце, бачить сонечко та усміхається. Після того, як уявили цю картину, учасники протягом 5 хвилин пишуть про те, за що вони вдячні собі, своїм близьким, роботі, світові тощо, що приносить радість у житті. Для когось це може бути чашечка кави, дитячий сміх тощо. Потрібно показати людині її цінність, дати зрозуміти, що є чим жити, є ресурс. Бо професійне вигорання – це виснаженість, нестача внутрішніх ресурсів людини, а ресурс – це те, на що ми опираємося в житті.
Тетяна Алісімчик дає декілька порад, які допоможуть знайти гармонію з собою і уникнути професійного вигорання:
- Тайм-менеджмент. Організація і планування свого часу. Робота не повинна займати весь день. Потрібно виділити для себе три години на день, щоб не думати про роботу, а займатися своїми справами.
- Відпочинок. Корисно не просто відпочити в себе на дачі чи поратися в городі в селі. Потрібно змінити обстановку, поїхати в якесь місце, де не потрібно займатися приготуванням їжі чи іншими домашніми справами, має бути достатня кількість сонячних променів, водойма, це сприятиме розслабленню організму. Відпочинок має тривати хоча б два тижні.
- Улюблена справа. Можна вишивати, займатися спортом, йогою, малювати, співати тощо.
- Займатися своїм тілом. Під час відпочинку корисно було б подбати про своє тіло: поплавати, прогулятися на свіжому повітрі, сходити на фітнес та ін.
- Навчитися робити щось нове. Можна сходити на цікаві тренінги для самовдосконалення, відвідати майстер-класи, поспілкуватися з новими людьми.
- Зайнятися своїм здоров’ям. Сходити на спа-процедури, відвідати декілька сеансів масажиста тощо.
- Харчування. Воно має бути збалансоване і корисне.Часто під час стресових ситуацій людина починає їсти багато продуктів, які завдають шкоди здоров’ю.
- Зробити вдома перестановку. Поміняти меблі місцями. Купити нові штори, посадити нові квіти тощо.
Ще одну пораду Тетяна Алісімчик озвучила словами видатного лікаря Ганса Сельє: «Стрес – це не те, що з вами відбувається, а те, як ви на це реагуєте». Насамкінець психолог побажала педпрацівникам успіхів у боротьбі з власною втомою, адже лише від нас самих залежить, як ми відчуваємо себе. Потрібно прислухатися до себе і дозволяти собі відпочивати.
Спілкувалася Катерина Дзюба
