Вийшов у світ 13-й випуск щорічного дослідженняДоповідь NMC (New Media Consortium– міжнародне співтовариство експертів у галузі освітніх технологій) Горизонт: Вища освіта – 2016, в якому висвітлюються сучасні тенденції та прогнози провідних світових експертів щодо перспектив розвитку освітніх технологій на наступні п’ять років.
Доповідь присвячена вивченню та експертному аналізу ключових трендів і прогнозів розвитку освітніх технологій, які матимуть найбільш відчутний вплив на майбутні освітні процеси у вищій школі.
Доповідь покликана інформувати освітніх лідерів, якими є сучасні тенденції та виклики у розвитку освітніх технологій у світі, які фактори пришвидшують, а які протидіють їхньому впровадженню, а також їх вплив на політику, лідерство і практику у галузі вищої освіти. Експертами було виділено шість основних тенденцій, шість значимих викликів і шість вагомих зрушень у розвитку освітніх технологій, які були розмежовані за трьома майбутніми часовими горизонтами – 1-2 роки, 3-4 роки, 5 і більше років.
Ключові тенденції, які пришвидшують впровадження освітніх технологій у сучасні сектори вищої освіти
1-2 роки:
Підвищення уваги до вимірювання навчання:коледжі та університети переосмислюють методи визначення, вимірювання та демонстрації майстерності студентів щодо оволодіння навчальних дисциплін, у відповідь на сучасні соціально-економічні зміни і виклики.
Розширення сфери використання моделей змішаного навчання: прогрес у сфері навчальної аналітики, адаптивного навчання, а також поєднання передових асинхронних і синхронних інструментів сприяють розвитку змішаного навчання, хоча багато з цих методів, як і раніше, залишаються об’єктом системних досліджень з боку онлайн-провайдерів освіти.
3-5 років:
Переформатування навчальних просторів: нові формати і методи навчання та викладання обумовлюють необхідність модернізації навчальних просторів. Для цього багато університетів сприяють розвитку нових педагогік і стратегій, таких як перевернуте навчання, чи оновлюють навчальне середовище, аби сприяти активнішому навчальному процесу. Освітні заклади на базі широкосмугового бездротового Інтернет-зв’язку розбудовують так звані “розумні простори” (smart rooms), щоби забезпечити доступ до веб-конференцій, реалізують інші форми віддаленої роботи для полегшення комунікацій.
Перехід до глибших підходів до навчання: для того, аби залишатися мотивованими, студенти повинні мати змогу усвідомлювати для себе чіткий зв’язок між навчальним планом і реальним світом довкола, а також можливий вплив на них нових знань і навичок. Проектно-, проблемно-, дослідницько-орієнтоване навчання та інші подібні методи стимулюють активнішу участь студентів у навчальному процесі, як у ході аудиторної роботи, так і за її межами.
5 і більше років:
Переосмислення діяльності інституцій: університетські заклади все активніше займаються дослідженнями та імплементацією альтернативних методів навчання і викладання, аби якісніше забезпечувати різноманітні потреби все більшого числа студентів. Новітні моделі освітнього процесу, зокрема гібридного навчання із застосуванням онлайн-технологій, чи компетентнісного підходу, все більше виявляють недоліки традиційної системи освіти відносно вже “нетрадиційних” сучасних студентів.
Сприяння культурі інновацій: для стимулювання інновацій та адаптації до постійно змінюваних економічних потреб суспільства, вищі навчальні заклади мають структуруватися таким чином, щоби забезпечити свою гнучкість і в той же час сприяти творчості та підприємницькому мисленню.
Значимі проблеми і виклики, які перешкоджають впровадженню освітніх технологій у сферу вищої освіти
Вирішувані проблеми і виклики (які ми розуміємо і знаємо як вирішувати):
Комбінування формального і неформального навчання: багато експертів вважають, що шляхом поєднання формальних і неформальних методів навчання і викладання можна створити середовище, яке сприятиме експериментуванню, цікавості, креативності.
Поліпшення цифрової грамотності: відсутність консенсусу щодо того, що розуміється під цифровою грамотністю, перешкоджає багатьом університетам визначити ефективну політику і порядок денний у цій сфері.
Складні проблеми і виклики (які ми розуміємо, але їхнього вирішення ще не знаємо):
Конкурентні моделі освіти: новітні освітні моделі вступають у напружену конкурентну боротьбу з традиційними моделями вищої освіти. Освітні інституції все інтенсивніше шукають шляхи задоволення попиту на вищу освіту і більш диверсифіковані навчальні можливості за нижчого рівня ціни. У той час, коли масові відкриті онлайн-курси перебувають в об’єктиві суспільної дискусії вже декілька років поспіль, компетентнісний підхід в освіті, чи “партнерські тренінги з програмування” (Coding boot camps), інші диференційовані освітні продукти й сервіси підривають базові устрої панівних нині кредитно-годинних систем і ступеневих програм. По мірі виникнення таких нових шляхів, існує все більша потреба для освітніх лідерів відверто оцінити наявні моделі вищої освіти і визначити їхні перспективи. Зрозуміло, що простого спекулювання на темі нових технологій недостатньо; нові моделі повинні використовувати інноваційні інструменти і послуги, щоби стимулювати активність студентів на більш глибокому рівні і забезпечувати академічну якість.
Персоналізоване навчання: нині потреби у персоналізованому навчанні неадекватно підтримуються поточними технологіями чи наявними освітніми практиками. Зростання попиту на вищу освіту, яка була би адаптована до унікальних потреб кожної людини, є рушійною силою розвитку нових технологій, націлених на надання учням і студентам більшого вибору та якіснішого контролю знань, диференціацію навчального процесу. Сучасні досягнення у розвитку онлайнових навчальних середовищ і адаптивних технологій навчання дають можливість підтримувати індивідуальну навчальну траєкторію студентів. Однією з основних перешкод, однак, є те, що наукові чи базовані на інформаційних даних підходи до ефективної персоналізації навчання тільки починають з’являтися. Адаптивне навчання ще лиш розвивається і тільки набирає обертів у вищій освіті. Персоналізоване навчання має базуватися на ефективних педагогічних технологіях і передбачати залучення викладацького складу для свого розвитку.
Небезпечні проблеми і виклики (які є складними не тільки у плані вирішення, а й навіть у частині свого формулювання):
Балансування цифрового і нецифрового життя: з сучасними технологіями, які перебувають нині в центрі багатьох повсякденних життєвих рутин, вищі навчальні заклади повинні допомагати студентам зрозуміти, як збалансувати їхнє (технологій) використання з іншими потребами особистого розвитку. Для запобігання ситуації, коли студенти можуть заблукати в сьогоднішньому океані цифрових інструментів, університети і коледжі мають заохочувати саме раціональне їхнє застосування.
Підтримання релевантності освіти: в наш час лише володіння дипломом про вищу освіту вже не гарантує працевлаштування випускників університетів, оскільки освітні заклади не встигають за сучасними вимогами динамічного ринку праці. Вирішення цього завдання означає, що мають бути вироблені нові способи підтримання актуальності вищої освіти, аби вміння і навички, які здобуваються, повніше відповідали потребам ключових галузей економіки, етичним принципам зі збереженням довіри до традиційної академії.
Вагомі зрушення у сфері освітніх технологій для продуктивного розвитку різних секторів вищої освіти
Часовий горизонт для впровадження 1 рік і менше:
Технології Bring Your Own Device: поширення практики, коли студенти приносять з собою власні ноутбуки, планшети чи інші мобільні пристрої у навчальне/робоче середовище для підвищення своєї продуктивності в освітньому процесі.
Навчальна аналітика та адаптивне навчання: навчальна аналітика – це застосування в освітніх цілях спеціальної веб-аналітики, спрямованої на профілювання студентів, процес збору та аналізу деталей індивідуальних студентських взаємодій у ході онлайн-навчання. Її мета полягає в тому, аби створити кращі педагогіки, розширити можливості для активного навчального процесу та оцінити чинники, які впливають на завершення навчання та успіх студента. Адаптивні навчальні технології представляють собою спеціалізоване програмне забезпечення чи сервіси, які адаптуються до потреб окремих учнів та студентів у ході навчання. Ці інструменти здатні синхронізуватися з навчальним процесом і, базуючись на машинних технологіях навчання, можуть адаптуватися до прогресу кожного студента і самостійно коригувати навчальний контент в режимі реального часу.
Часовий горизонт для впровадження 2-3 роки:
Розширена і віртуальна реальність: технології на базі розширеної і віртуальної реальності розширюють доступ студентів до інформації, дають нові можливості для навчання, у тому числі за посередництвом спеціальних електронних застосунків.
Мейкерспейси: креативні простори-майстерні, поєднання лабораторії і майстерні, місця для втілення ідей, проведення експериментів, вивчення, застосування на практиці та вдосконалення нових навичок; водночас місця для цікавого спілкування на всілякі технологічні та наукові теми, веселого й продуктивного проведення часу.
Часовий горизонт для впровадження 4-5 років:
Афективні інформаційні технології: апелюють до ідеї програмування машин розпізнавати, інтерпретувати, обробляти і моделювати спектр людських емоцій. Ця концепція грунтується на комп’ютерних технологіях, які дозволяють за допомогою відеокамери фіксувати репліки і жести людини. В системі вищої освіти афективні інформаційні технології потенційно можна застосовувати в онлайн-навчанні, де комп’ютеризований репетитор реагуватиме на емоції, які виражає людське обличчя, наприклад нудьгу студента, і в результаті здійснюватиме спроби мотивувати його до активнішої роботи.
Робототехніка: все ширшого використання у вищій освіті, зокрема медичного профілю, знаходять роботизовані технології. Останні дослідження підтверджують, що застосування гуманоїдних роботів у навчанні може поліпшити навчальні результати студентів, особливо тих, які мають різноманітні фізичні хвороби чи психічні розлади. Робототехніка у перспективі сприятиме розвитку комунікаційних стратегій і соціальних навиків студентів.
Кожна представлена позиція в документі була ретельно вивчена і проаналізована в контексті її потенційного впливу на глобальну вищу освіту. Експертну панель у дослідженні складали 58 фахівців-експертів із технологій з 16 країн світу, локалізованих на п’яти континентах. В цілому, представлена Доповідь покликана допомогти університетам й освітнім лідерам стратегічно підійти до майбутнього розвитку викладання, навчання і творчих досліджень у вищій освіті.
За матеріалами сайту «Освітні Тренди»
