Відповідно до ст. 492 Кодексу законів про працю України про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівників з ініціативи адміністрації на зазначених підставах без їх згоди не допускається. Разом з цим, при наявності письмового прохання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення, працівник може бути звільнений до його закінчення на підставі пункту 1 ст. 40. У цьому випадку вважається за доцільне працівнику подати заяву роботодавцю з проханням скоротити строк попередження про звільнення та зазначити дату, з якої він бажає бути звільненим. Трудовий договір припиняється відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу.
За бажанням працівника він може бути звільнений з інших з інших підстав, а саме за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), у зв`язку з переведенням (п. 5 ст. 36 КЗпП), за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) тощо.
Відповідно до ст.44КЗпПпри припиненні трудового договору на підставі п.1 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
При цьому, законодавство не містить жодних обмежень щодо виплати вихідної допомоги працівникам, звільненим до закінчення терміну попередження про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.
Таким чином, при звільненні працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, у тому числі і у тому разі, коли звільнення відбувається до закінчення двомісячного строку з дня попередження про звільнення, виплачується відповідно до ст. 44 КЗпП вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Невиплата працівникові вихідної допомоги у такому випадку є порушенням трудового законодавства.
Юридичний відділ КМОППОіНУ
