Щороку 15 лютого відзначається день виведення радянських військ з Афганістану. Саме ця дата стала днем вшанування всіх учасників бойових дій, хто брав участь у збройних конфліктах на різних континентах. Цього року виповнюється двадцять п’ять років з того часу, як останній солдат покинув афганську землю. Нічим не зміряти глибину людських трагедій, психологічних потрясінь, що спіткали людей, яким довелося пройти такий складний життєвий шлях. Неможливо загасити вічний вогонь пам’яті подій афганської війни та її героїв, які проявили мужність та професіоналізм.
Вже другий рік поспіль з нагоди відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 25-ї річниці виведення військ з Республіки Афганістан Київська міська організація Профспілки працівників освіти і науки України проводить зустрічі з героями-освітянами – воїнами-інтернаціоналістами.
На захід приїхали ветерани-афганці з усіх районів міста Києва, а саме вчителі, шеф-кухарі, охоронці, садівники, двірники, бухгалтери середніх та дошкільних навчальних закладів столиці. У них на грудях чимало орденів, медалей, інших відзнак, однак як згадують ветерани: «Ніщо не зможе замінити втрату – смерть товаришів і друзів, які могли б стояти зараз тут, з нами, але не судилося….».
Софія Олександрівна Кононенко розділяє спогади тих років на приємні і жахливі. Перші – це те, коли вона, будучи спеціалістом міністерства освіти СРСР (розробляла методичну літературу), разом зі своїми колегами поїхала до Афганістану з мирною прекрасною місією – відкрити у новому мікрорайоні школу, яка називалася «Дружба». «У навчальному закладі вчилися чудові чорноокі діти, які хотіли вивчити іншу мову, і в них це гарно виходило. Вони були дуже дружелюбні, часто запрошували нас в гості, але нам заборонялося до них ходити», - пригадує Софія Олександрівна. «Також до нас приїжджали народні радянські артисти, пам’ятаю як виступав Йосип Кобзон», - зазначає жінка.
Інший спогад, це ніби сюжет із жахливого фільму, але на жаль, це була правда. «Ми тільки приїхали, і ще не звикли, що скрізь стріляють, вбивають… Пізно ввечері почали обстрілювати зі сторони Кабула, де знаходилася школа-інтернат «Ватан», що в перекладі означає «Батьківщина». Ми бачили як від потужних вибухів полум’я піднімало вгору машини, як падав підбитий вертоліт ….Але найстрашніше було бачити як в госпіталях лежали наші бійці в крові, без рук, без ніг, поранені, зашиті… ».
Під час заходу освітяни спілкувалися між собою, згадували своїх друзів та події, які не забудуться ніколи. Чимало з них показали своїм колегам відеосюжети уроків, які вони проводили зі своїми учнями з нагоди відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Голова профспілки освітян столиці Олександр Яцунь привітав ветеранів зі святом, висловив їм шану і вдячність та побажав їм мирного неба, добра і злагоди. Також він кожному вручив грошову винагороду.
Працюючи в навчальних закладах, воїни-афганці нині намагаються сприяти патріотичному вихованню молоді та формувати у них шанобливе ставлення до ветеранів війни, які продемонстрували приклад мужності та героїзму.
Прес-служба КМОППОіНУ
