22 січня 1919 року ввійшло до української історії як велике державне свято – День Соборності України.
Саме в цей день на Софіївській площі біля собору відбулася урочиста акція святкування з приводу проголошення акта Злуки. У той день на майдані зібралися тисячі мешканців столиці, військові частини, духовенство Української православної церкви, члени Директорії, уряду УНР та делегація ЗУНР.
Універсал про об’єднання УНР і ЗУНР урочисто оголосили представники Української Народної Республіки Михайло Грушевський, Симон Петлюра і Володимир Винниченко та Західноукраїнської Народної республіки – генерали Тарнавський, Курманович і Микитка, які у присутності багатотисячного люду підписали Акт злуки.
Прозвучали такі слова: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».
Сьогодні ж, 22 січня 2013 року, по всій Україні – від маленького села до великого міста проводяться урочистості за участю керівників держави, народних депутатів, представників центральних та місцевих органів влади, релігійних організацій, дипломатичного корпусу та громадськості.
Учнівська та студентська молодь взяла участь у заходах, присвячених Дню Соборності України, покладанні квітів до пам’ятників видатним діячам України і борцям за незалежність нашої держави.
У столиці відбулося традиційне об’єднання двох берегів Дніпра. На мості Патона молоді люди з розмальованими жовто-синіми обличчями та національною символікою створили «живий ланцюг», як символ єдності Східної і Західної України.
Що спонукало їх взяти участь у святкуванні цієї визначної дати і створити символічний живий ланцюг, можна дізнатися з коротких коментарів безпосередніх учасників заходу.
Так, Смірнова Юля (Херсонська область) зазначила: «Цей день символізує єднання України, немає ні Сході, ні Заходу – є лише одна держава, і це прекрасно. Молодь з різних областей прийшла сьогодні сюди, щоб показати, що наша Україна є одна, ціла і незалежна». Для Романа Яківця День Злуки – це символічний день для всієї України, як символ об’єднання Правобережної та Лівобережної України.
– Перш за все це свято уособлює ідентичність себе із мільйонами українців, із прийдешніми і наступними поколіннями, які жили на цій землі, живуть і будуть жити ще мільйони і мільйони років. Я вважаю, що тенденція відзначати цей день буде поширюватися кожного року.
Вікторія Берлакіна
– Для мене це свято уособлює надію, соборність вертикальну і горизонтальну, ми об’єднані спільною історією, спільним майбутнім і спільним теперішнім. Мені надзвичайно приємно, що і по цей і по той бік Дніпра все іде до єднання. Це означає, що ми будемо жити як держава. Надзвичайно важливо, щоб Україна як держава відбулася. Я не бачу свого майбутнього без цієї країни. Мені дуже хочеться, щоб це була не тільки історія і не тільки минуле. Я відчуваю свою відповідальність, передати цю традицію наступним поколінням, щоб вони отримали Україну кращою, ніж отримали її ми.
Ольга Вакало (м. Тернопіль)
– Це надзвичайна традиція, яка об’єднує мільйони українців. Я патріот. Для мене Україна – це велика сім’я. Тому сьогодні це уособлює нашу єдність, незалежно від того де ти живеш і якою мовою говориш. Сьогодні нас об’єднує національна ідея і віра в майбутнє України.
Дмитро Чабанов
–Цей день – це єднання України, який ми повинні берегти, адже молодь прагне, щоб наша держава і надалі була однією нероздільною країною.
Інна Шевчук,
студентка Києво-Могилянської Академії
Прес-служба КМОППОіНУ
