Є будинки, доля яких віддзеркалює долю народу. У буремні роки у їхніх стінах відбувалися доленосні події, творилася історія країни, нації... Таким свідком творення справжньої української держави є і ця красива, ошатна, велична будівля у Києві на славній старовинній Володимирській вулиці.
Педагогічний музей, Будинок учителя, освітянський дім, народна аудиторія. Ця будівля постає крізь віки гордою і високою у своїй величності. Мабуть, тому тягнеться до неї душа кожного справжнього українця, бо саме тут розвивалася українська освіта, саме тут закладалися основи української державності, саме тут і досі лунає щире українське слово.
5 жовтня 1912 року було урочисто відкрито для освітянської громади Києва Педагогічний музей. Зараз в цій будівлі розміщується Київський міський будинок учителя, історія якого почалася сто років тому.
На освяченій землі було закладено підвалини будівлі, якій судилося згодом отримати два державні статуси: пам`ятки історії та пам`ятки архітектури. Це приміщення знакове. Воно було споруджено за проектом відомого київського архітектора П.Ф. Альошина для розміщення в ньому Педагогічного музею. Знаково, що просвітницька господа будувалася саме за кошти меценатів та педагогічної громади м. Києва. Цей будинок працював як великий науково-методичний центр. Крім залів для експозиції в Педагогічному музеї були і фахова бібліотека, читальний зал, спеціальні кабінети для демонстрування навчальних посібників і приладів, виставка педагогічної літератури, велика аудиторія для проведення масових заходів за участю представників різних освітніх товариств. Тут діяли також літні курси вчителів, читалися лекції для викладачів та вихованців вчительських інституту і семінарії.
Саме у цьому освітянському домі у квітні – серпні 1917 року проходили І та ІІ Всеукраїнські вчительські з`їзди. А 7 листопада 1917 року в залі Педагогічного музею було урочисто відкрито Українську академію педагогічних наук (УАПН). У приміщенні музею працювало Бюро Всеукраїнської вчительської спілки, головою якого була Софія Русова. У цьому ж будинку працювала і новостворена Українська державна академія мистецтв.
У Національному музеї історії України знаходиться срібна копія цієї будівлі, як символ спадковості поколінь і визначних педагогічних ідей.
Особливу увагу заслуговує освітянська оселя і як пам’ятка історії. Адже саме в її стінах перебувала Центральна Рада – перший національний уряд України у буремних 1917 – 1918 роках. Саме тут приймалися доленосні Універсали, які проголошували суверенність нашої держави.
У цьому будинку лунали голоси наших могутніх громадських діячів Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Івана Стешенка, Володимира Вернадського, Сергія Єфремова, Павла Чубинського.
Особливо цінним для освітян є те, що ця громадська будівля, побудована на початку минулого століття як Педагогічний музей, народна аудиторія, зберегла своє першопризначення і до сьогоднішніх днів. Адже Київський міський будинок учителя причетний до розбудови вітчизняної освітянської галузі, дає світло знань і багатство духу вчителям і дітям, примножує інтелектуальний та культурний потенціал нації.
Сюди йдуть освітяни, батьки, діти, гості міста за покликом душі і серця. Бо це – місце зосередження педагогічної думки, передового досвіду, нетрадиційних підходів до навчання й виховання. Щороку в ньому, за участі відомих політиків, літераторів, митців і науковців, проводиться понад 1000 заходів, які відвідують біля 200 тисяч киян і гостей міста.
У квітні 1990 року освітяни проголосили на своєму зібранні створення Творчої Спілки вчителів України. Будинок вчителя став центром і міжнародних педагогічних зв`язків. Тут було створено Міжнародний педагогічний клуб європейських столиць, до його складу увійшли, зокрема, керівники освіти Києва, Афін, Варшави, Москви, Баку, Софії, Мюнхена, Лондона, Парижа.
У приміщенні Будинку вчителя розгорнули свою діяльність Педагогічний музей України, філія Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського, Міська Рада профспілки працівників освіти і науки, відділ Національного музею історії України „Музей української революції 1917-1921рр."
І сьогодні київська міська влада шанобливо ставиться до вчителя і до освітянського дому. Прикладом цього є розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.04.2012р. за №583 „Про реставрацію Київського міського будинку вчителя на вул. Володимирській, 57 у Шевченківському районі", що є знаком високої поваги не лише до освітянського дому, а й до вчительства України.
5 жовтня 2012 року відбулася зустріч заступника голови Київської міської державної адміністрації Леоніда Новохатька з керівниками установ позашкільної освіти м. Києва, на якій було представлено проект реставрації Київського міського будинку вчителя, пам`ятки архітектури національного значення.
Також у рамках відзначення пройшов святковий концерт для столичних школярів за участю гуртківців Київського палацу дітей та юнацтва.
