Після закінчення Петрового посту – дванадцятого липня в народі святкували Петра й Павла. Це свято спочатку було введене в Римі (єпископи якого за вченням Західної Церкви вважаються спадкоємцями апостола Петра), а потім поширилось і в інших християнських країнах. У православному календарі свято Славних і всехвальних апостолів посідає важливе місце, оскільки святий Петро вважається першим серед апостолів, їхнім пастирем.
До цього дня господині прибирали садибу, білили та ошатно вбирали хати, прикрашали образи свіжими рушниками та розмальовували піч. До церкви йшли у святковому одязі, дівчата плели віночки з волошок і маків.
Ритуальною стравою були так звані мандрики – коржики із пшеничного тіста та сиру. Назву пиріжків у народі пов`язували з легендою про мандрування світом Апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного "мандрика" і за це її Бог покарав – саме о цій порі вона перестає кувати. З цього приводу люди казали, що зозуля "мандриком подавилася", але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя. Мандрики роздавали дітям, сусідам, родичам і пастухам, бо вірили, що з’ївши такого коржика на Петра – людина буде здорова протягом року.
Особливо чекала на це свято молодь, яка мала одружитися. Адже із закінченням Петропавлівського посту можна розпочинати гуляти весілля.
Прес-служба КМОППОіНУ
