Промайнула Вербна неділя, під час якої освячується вербове гілля. Повертаючись додому зі святкового богослужіння, родичів, які не мали змоги піти до церкви, легенько били свяченими гілками, примовляючи при цьому: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко красне яєчко. Будь здоровий, як вода, і багатий, як земля!». Так, саме після Вербної неділі розпочинається останній тиждень найбільш активної підготовки до Великого християнського свята Воскресіння Ісуса Христа – Великодня.
Вважають, що після свого воскресіння Ісус Христос перебував на землі протягом сорока днів. У цей період він з’являвся святим апостолам і навчав їх Божественної мудрості, тому Великодні свята й тривають протягом сорока днів. Давні легенди кажуть, що за часів Ісуса Христа день був такий довгий, як сучасні сім, з чим і пов’язують походження назви цього свята.
З особливим нетерпінням чекають на це свято діти – коли ще можна порозфарбовувати яйця, як не на Великдень. Раніше, тільки-но з’являлася перша зелень, малеча прикладала листочки до звареного яєчка, обмотувала їх в марлю і опускала у мисочку з фарбою певного кольору. Протримавши там дві-три хвилини, виймали, знімали марлю,– і в маленьких рученятах опинялося зафарбоване яєчко та ще й із візерунком. Звичайно, це була весела процедура, проте ще веселіше було відмивати руки від фарби. Сьогодні ж суспільство придумало поліетиленові рукавички, щоб не забруднити руки, та різні обгортки з візерунками для яєць, що спрощує весь процес приготування крашанок.
Невід’ємним атрибутом Великодня є запашна паска. Колись зазвичай випікали паски трьох видів: жовту, як дань сонцю (саме її святили в церкві та споживали у неділю); білу – паску душам померлих родичів (з нею ходили на кладовище на Проводи) і чорну – для господарів та родини (житній хліб). Однак сьогодні про ці розмежування мало хто знає і кожна господиня пече свої паски відповідно до власного рецепту.
Нині хтось віддає перевагу власноруч спеченим паскам, а дехто – купленим у крамниці. Проте, не дивлячись ні на що, кожен із задоволенням йде до церкви освячувати повний кошик їств, серед яких почесне місце займає паска, і не важливо, чи вона своя, чи купована. А головне, що з Великодніми дзвонами у душах людей пробуджуються нові надії й сподівання. А коли священик окроплює всіх святою водою, то лунає радісне «Христос Воскрес!» – «Воістину Воскрес!».
Кожен, хто прагне, щоб його найпотаємніші мрії та бажання здійснилися, повинен їх загадувати під час великоднього богослужіння, адже саме тоді вони мають магічну силу, як і майже все, що пов’язане з цим святом. У відповідь на священикове «Христос воскрес!» потрібно, промовляючи «Воістину воскрес!», загадати бажання – і воно обов’язково здійсниться.
Більше –
