13 січня православна церква відзначає суто релігійний День Святої Меланії. Однак, як зазначають етнологи, це збігається зі святом Маланки, історія якого сягає своїм корінням ще дохристиянських часів. Святкування традиційно супроводжується переодяганнями, використанням масок та костюмів.
Парубоча Маланка. Роль головної дійової особи обряду – власне Маланки – виконує парубок, перевдягнений у народне вбрання дiвчини або молодицi. Зайшовши до хати, учасники дiйства розiгрують кумедні сценки – інтермедії.
Дiвоча Маланка. Обирається найкраща з дiвчат, яку вдягають «молодою». Серед її прикрас – вiнок, стрічки, багато намиста. Iнша дiвчина виконує роль «молодого» на iм`я Василь i вдягає жупан, шаровари, шапку, взуває чоботи. Дiвоча ватага iменується дружками. Дiвчата з «Василем» i «Маланкою» до хати не заходять, а щедрують пiд вiкнами. Щедрування супроводжується «магічними» діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми.
Вечір на Маланку з давніх давен називається Щедрим. Родина здирається разом за вечерею з кутею. Страви на столі, на відміну від різдвяного Святвечора, можуть бути скоромними.
Щедрують тільки дівчата, а посівають – лише хлопчики, юнаки. Вважається, що якщо чоловік першим увійде в будинок 14 січня до полудня, то він принесе з собою щастя і благополуччя. Дівчата ж співають величальні чи щедрівки – пісні, у яких звеличують господаря. Засівальні ж пісні є вербальним супроводом чудодійного обряду: хлопці бажають добробуту, щастя, при цьому посипаючи зерном житло для майбутнього врожаю та благополуччя в родині.
Прес-служба КМОППОіНУ
