Цьогорічна осінь розфарбувала в найдивовижніші кольори ліси, поля, сади, городи, луки і в Моринцях, і в Кирилівці, і в Будищах. Ходимо цими місцями, слухаємо екскурсовода і уявляємо, як колись тут народився Тарас, як бігав босоніж по цій землі, як горіли його очі ненавистю до несправедливості. Це було тоді, коли дід Іван розповідав йому про гайдамаків, коли його батьки з ранку до вечора працювали на пана Енгельгарда. Усе тут нам нагадує про Велику Людину – Тараса Шевченка. Знайомство з життям поета головам первинних профспілкових організацій шкіл та дитячих закладів подарувала Дарницька районна у м. Києві організація Профспілки працівників освіти та науки України на чолі з Галиною Некрасовою.
Повертаємося додому, до Києва, ділимося враженнями. 19 жовтня 2011 року до школи-інтернату № 10 був поданий чудовий комфортабельний автобус «Мерседес» на 48 місць. До поїздки в Канів підготувалися учні 5-10 класів зі своїми вчителями. Усю дорогу я спостерігав за дітьми, адже вони ловили кожне слово нашого гіда Тетяни Василівни, а в музеї їхні очі горіли особливими вогниками: дитячій допитливості не було меж. На кінець екскурсії діти сфотографувалися біля хати-сторожки та біля пам’ятника Тарасу з директором Національного музею Т.Г. Шевченка.
Збережуться в дитячій пам’яті й ті хвилини, які провели учні разом зі своїми наставниками на Чернечій горі, милуючись прекрасним краєвидом, що спостерігав славетний Кобзар.
Скоро буде місяць, як ми відвідали музей Тараса Шевченка, але діти і зараз з великою радістю згадують цю поїздку. Тож мені хочеться висловити щиру подяку від усіх наших вихованців організаторам екскурсії. Подорож залишила вогники в очах наших дітей.
Володимир Василюк,
голова ПК спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 10
Дарницького району
