13 та 14 січня – дні суцільних парадоксів, протиставлень та поєднань протилежностей. Якщо ми зустрічаємо поняття, у яких поєднується несумісне в художніх творах («дзвінкоголоса тиша» Павла Тичини чи «без надії сподіваюсь» Лесі Українки), то це пестить наш літературний смак. Проте оксиморон (поєднання слів з протилежним значенням) у назві свята – це безпрецедентний факт! Кричуще протиріччя поняття Старий Новий рік пояснюється історично.
До 1918 року на території України Різдво відзначалося 25 грудня, а Новий рік тиждень потому – 1 січня, так само, як це нині відбувається у більшості країн. Однак тоді ми жили за Юліанським календарем, а світ – за Григоріанським. Після переходу на новий календар, православна церква все ж таки залишилася вірною старому стилю – відзначати Різдво 7, а початок року 14 січня. Так утворилося в нас два нових роки – традиційний і за старим стилем. З психологічної точки зору оксиморон представляє собою спосіб вирішення незрозумілої ситуації, так сталося і з назвою свята.
Ще один парадокс, спричинений тісним переплетенням християнської та язичницької традиції, наявний у святкуванні 13 січня. Цього дня церква відзначає суто релігійний День Святої Меланії. Однак, як зазначають етнологи, це збігається зі святом Маланки, історія якого сягає своїм корінням ще дохристиянських часів. Воно, всупереч християнським канонам, супроводжується переодяганнями, використанням масок та костюмів. Це у давнину виконувало важливі релігійно-магічні функції, а нині перетворилося на веселу розвагу. Традиційні карнавальні образи на Маланку включали маски тварин – Кози, Ведмедя, Журавля, Бика, Коня, маски Діда і Баби. Травестією охоплювалися і демонологiчні персонажi («відьми», «смерть», «чорт»), соціально-побутовi («наречена», «піп», «пан», «вдова», «жандарм») та етнiчнi («циганка», «гуцул», «татарин»).
Гендерна політика свята
Парубоча Маланка. Роль головної дійової особи обряду – власне Маланки – виконував парубок, перевдягнений у народне вбрання дiвчини або молодицi. Зайшовши до хати, учасники дiйства розiгрували кумедні сценки – інтермедії.
Дiвоча Маланка. Обиралася найкраща з дiвчат, яку вдягали «молодою». Серед її прикрас були вiнок, стрічки, багато намиста. Iнша дiвчина виконувала роль «молодого» на iм`я Василь i вдягала жупан, шаровари, шапку, взувала чоботи. Дiвоча ватага iменувалася дружками. Дiвчата з «Василем» i «Маланкою» до хати не заходили, а щедрували пiд вiкнами. Щедрування супроводжувалось «магічними» діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми.
Щедрий вечір
Сьогоднішній вечір з давніх давен називається Щедрим. Традиційно на Маланку готується вечеря з кутею. Страви на столі, на відміну від різдвяного Святвечора, можуть бути, як не парадоксально, скоромними.
Щедрують тільки дівчата, а посівають – лише хлопчики, юнаки. Вважається, що якщо чоловік першим увійде в будинок 14 січня до полудня, то він принесе з собою щастя і благополуччя. Дівчата ж співають величальні чи щедрівки – пісні, у яких звеличують господаря. Засівальні ж пісні є вербальним супроводом чудодійного обряду: хлопці бажають добробуту, щастя, при цьому посипаючи зерном житло для майбутнього врожаю та благополуччя в родині.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров`я.
А пан, як господар.
Господиня, як калина.
А діточки, як квіточки.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров`я!
Прес-служба КМОППОіНУ
