Днями в Україні було презентовано результати дослідження «Індекс майбутнього», проведеного Фундацією Олени Зеленської і Київською школою економіки за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Основною метою дослідження є комплексне оцінювання поточної ситуації з добробутом дітей в Україні, що дасть змогу запроваджувати ефективні проєкти та програми, спрямовані на розв’язання критичних для дітей проблем, спричинених повномасштабною війною.
У межах дослідження було оцінено добробут дітей за дев’ятьма напрямами: освіта, здоров'я, безпека, матеріальне забезпечення, ментальне здоров’я, соціальні навички, прояви ризикованої поведінки, стосунки з сім’єю та друзями, система інституційного догляду.
Автори документа взяли за основу не тільки статистичні дані з офіційних джерел, але і запитали думку самих дітей. Більше 1300 підлітків віком 10-17 років, які зараз мешкають в Україні, взяли участь в онлайн-опитуванні. Ще 25 глибинних інтерв’ю провели з експертами і колишніми вихованцями закладів.
Результати цього пілотного дослідження стануть основою для розробки державної політики, спрямованої на поліпшення умов життя та майбутнього дітей в Україні.
Ось декілька результатів дослідження:
- Індекс добробуту склав 0,64 – це показник вище середнього (максимально можливий 1,0).
- На високому рівні в українських дітей соціальні навички – вони емпатійні, готові ділитися і допомагати. Більшість дітей не схильна до ризикованої поведінки – злочинності, вживання алкоголю, наркотиків тощо. Значно зменшується за останні роки і кількість ранніх вагітностей (від 1,75 випадка на тисячу дівчат до 18 років до 1,1 у 2021 і 0,82 у 2022).
- Більшість дітей сприймають себе позитивно та відчувають турботу. 71% підлітків вважають себе щасливими попри війну. Цікаво, що в цьому діти зі східних і південних регіонів майже не відрізняються від однолітків з більш віддалених від лінії фронту областей.
- Водночас 44% проявляють ознаки посттравматичного стресового розладу. Менше половини дітей (46%) кажуть, що почуваються добре і енергійно, 60% почувається в безпеці (у дітей з прифронтових областей цей показник нижчий). 12% стикається із цькуванням щонайменше раз на тиждень.
Щодо пересторог дослідження, то у значної частини домогосподарств з дітьми в Україні є суттєві проблеми з доступом до медичних послуг, особливо як порівняти з аналогічним показником для країн ЄС.
Повномасштабне вторгнення, а перед тим пандемія створили багато викликів для системи освіти. Про це свідчать результати з основних предметів НМТ/ЗНО, які знизилися внаслідок обмежень через пандемію та повномасштабне вторгнення.
Так, спостерігається значна відмінність між рівнем освіти дітей в містах та селах. Діти з сільської місцевості досягають гірших результатів ЗНО/НМТ з української мови, англійської мови та математики, ніж їхні ровесники з міст. Особливо відчутна ця різниця була в період з 2015 до 2021 року, коли проводилося ЗНО. З початком НМТ у 2022 році різниця між різними типами населених пунктів зменшилася, але залишається.
В Україні станом на початок повномасштабного вторгнення у 2022 році було 722 заклади інституційного догляду і виховання, де навчалися та виховувалися 104 729 дітей.
Випускники закладів інституційного догляду розповіли, що після виходу з-під опіки вони не мали базових навичок, як-от: готування їжі, фінансова грамотність, самостійне ухвалення рішень. Також випускники зазначають, що вони мають проблеми з довірою, комунікацією та побудовою дружніх стосунків. Однією з причин цього є відсутність психологічної підтримки під час перебування під опікою держави.
Більшість дітей-сиріт в Україні і дітей, позбавлених батьківського піклування, живуть у сімейних формах виховання (прийомні сім’ї, сім’ї опікунів або піклувальників, сім’ї усиновлювачів, патронатні сім’ї) – 93% за даними Держстату, дані на кінець 2022 року. Україна продовжує деінституціоналізацію догляду за дітьми — це фокус державної соціальної політики, оскільки кожна дитина повинна зростати в родинній турботі.
