Освіта очима вчителів-наставників

Професія вчителя – одна з найбільш почесних і найбільш відповідальних у світі. Той, хто обрав для себе цю професію має бути не просто хорошим фахівцем, але й чудовим педагогом і психологом. Адже професіоналів у різних галузях може бути чимало, але не кожен може стати хорошим учителем. Педагоги вчать нас писати, рахувати, малювати і навіть співати. Як казав Арістотель: «Учителі, яким діти зобов'язані вихованням,поважніші, ніж батьки, яким діти зобов'язані лише народженням: одні дарують нам тільки життя, а інші добре життя».

Існує чимало думок, що зі зміною часу, змінюються діти, батьки, вчителі. З нагоди Всесвітнього дня вчителя, пресслужба Профспілки освіти міста Києва вирішила дізнатися, чи змінився освітній простір за 50 років. Щоб дізнатися відповідь на це питання ми поспілкувалася з освітянами столиці, які пропрацювали в одному закладі 50 і більше років.

Тетяна Миколаївна Каплун, вчитель математики школи І-ІІІ ступенів № 151 міста Києва переконана, що діти майже не змінилися, з ними як і раніше приємно і добре працювати, незважаючи на роки. Однак, на жаль, не змінилася ситуація з заробітною платою.

«Приходять молоді спеціалісти зі світлими очима, мудрими думками та гарними ідеями, з бажанням працювати, але ненадовго залишаються. Причина цьому – невисока заробітна плата. Добре, якщо вчитель має житло в Києві, але для іногородніх знімати квартиру в столиці і працювати в школі дуже важко. Адже основна частина доходу йде на оплату житла. Тому на довго молоді кадри не затримуються», - Тетяна Каплун.

Галина Костянтинівна Гурська, вчитель математики середньої загальноосвітньої школи № 121, профспілковий лідер з багаторічним досвідом вважає, що змінилося ставлення батьків до вчителів.

«Раніше батьки з повагою ставилися до нашої професії, а зараз втратилися цінності в освіті. Батьки вважають, що всі діти талановиті та ідеальні, і всі заслуговують на високі бали. Батьки не хочуть зрозуміти, що всі учні різні, й не всі можуть вчитися на відмінно», - Галина Гурська.

Також вона зауважила, що як досвідчений профспілковий лідер вона захищає своїх колег та допомагає їм відстоювати свої права. На її думку ця посада вимагає великої відповідальності. І в першу чергу перед людьми. Лідер має згуртовувати колектив і захищати кожного вчителя.

Марія Яківна Модло, вихователька ДНЗ № 225, вважає, що зараз, на відміну від минулих років, змінилися життєві орієнтири і цінності в учнів, батьків, вчителів.

«У сучасному світі на перший план виходять знання. Так, це правильно. Але раніше знання були на рівні з людськими цінностями. Знання – це добре, але головне за будь-яких обставин завжди залишатися людиною. На сьогоднішній день батьки весь час зайняті, у них не вистачає часу на своїх дітей, які в основному сидять перед телефонами, комп’ютерами чи планшетами. А розвиток дитини – це не лише сидіння за гаджетами. Діти мають ходити в театри, музеї, кіно, щоб у них формувалися якісь моральні цінності», - Марія Модло.

Марія Яківна під час своєї професійної діяльності завжди використовує книги Василя Сухомлинського, які навчають бути людиною. І напевно не дарма, адже як писав автор: «Виховуй у собі Людину – ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя».

З реформою освіти змінюються вимоги до вчителів та дітей, змінюються форми і методи навчання, однак на фоні цих змін потрібно не забувати про людські цінності. І це має бути не лише добірка хороших і гідних привал життя, а насамперед, ряд принципів, що можуть допомогти реалізуватися учням, обрати професію, розкрити творчий потенціал та знайти своє місце у суспільстві. Такі принципи і цінності не мають терміну давності і є актуальними завжди.