З 19 липня 2022 року з'явився новий вид відпустки - відпустка на підставі частини 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Так, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Це означає, що відпустка без збереження заробітної плати на підставі частини 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надається:
- в обов'язковому порядку за заявою працівника. Тобто, роботодавець не може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки;
- виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи;
- тривалістю - не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану. При цьому, 90 діб розраховуються, починаючи з 19 липня 2022 року;
- за умови підтвердження того факту, що працівник "виїхав за межі території України" або "набув статусу внутрішньо переміщеної особи";
- при поверненні працівника, який перебуває в зазначеній відпустці на територію України, з огляду на умови її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.
Якщо ж працівник вже скористався 90 днями відпустки без збереження заробітної плати на підставі частини 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», йому може бути надано також відпустку без збереження заробітної плати на підставі статті 26 Закону України «Про відпустки». Згідно з цією статтею за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, не більше 15 календарних днів на рік. При цьому, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою статті 26 Закону «Про відпустки», тобто може перевищувати 15 календарних днів.
Окрім того, згідно з ч. 3 статті 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки".
Разом з тим, слід пам’ятати, що відпустка на підставі ст. 26 Закону України «Про відпустки» надається за згодою сторін. Роботодавець не має права її надати без згоди працівника. Водночас, він і не має обов’язку надавати цю відпустку за заявою працівника.
Державна служба України з питань праці у своєму роз’ясненні щодо надання відпустки без збереження заробітної плати під час воєнного стану зазначає, що «відпустка без збереження заробітної плати, яка надається упродовж дії воєнного стану, надається відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» і включається до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку» .
Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на підставі ст. 26 Закону України «Про відпустки» може надаватися, у тому числі і працівникам закладів освіти, які знаходяться за кордоном, та які вже використали 90 днів відпустки без збереження заробітної плати за ч.4 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
