«Почавши навчатися у школі, я одразу зрозуміла, що хочу бути вчителем, і дивилася на педагогів як на своїх колег», – розповідає Елла Василівна Ситник, вчитель-методист історії та правознавства спеціалізованої школи №250 з поглибленим вивченням математики Деснянського району міста Києва.
Дитинство – не просто період зростання маленької людини, а період творення майбутнього дорослого.
Будь-який молодий учитель, який нещодавно перетнув поріг школи, зіштовхується з безліччю проблем, пов’язаних з професійною самоідентифікацією, із сприйняттям старших колег та, насамперед, утвердженням у дитячому колективі. Різка переорієнтація ролей від вчорашнього учня до вчителя зобов’язує молодого педагога шукати безболісні, комфортні шляхи адаптації в шкільному середовищі. Як достойно проявити себе, зарекомендувати відповідальним та сумлінним працівником, як знайти спільну мову з дітьми, чи потрібні компроміси між обов’язками та бажаннями? Кожного дня молоді вчителі ставлять подібні питання колегам, наставникам, друзям та, перш за все, собі.
За зверненням педагогічного працівника Деснянського району м. Києва щодо складення позовної заяви про стягнення заборгованості за аліментами на дитину та представлення інтересів позивача у суді, працівниками юридичної служби КМОППОіНУ було надано допомогу в пред’явленні позову до суду.
