Це питання 27 вересня, у всеукраїнський День дошкілля, стало лейтмотивом розширеного засідання колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
«Почавши навчатися у школі, я одразу зрозуміла, що хочу бути вчителем, і дивилася на педагогів як на своїх колег», – розповідає Елла Василівна Ситник, вчитель-методист історії та правознавства спеціалізованої школи №250 з поглибленим вивченням математики Деснянського району міста Києва.
Дитинство – не просто період зростання маленької людини, а період творення майбутнього дорослого.
Будь-який молодий учитель, який нещодавно перетнув поріг школи, зіштовхується з безліччю проблем, пов’язаних з професійною самоідентифікацією, із сприйняттям старших колег та, насамперед, утвердженням у дитячому колективі. Різка переорієнтація ролей від вчорашнього учня до вчителя зобов’язує молодого педагога шукати безболісні, комфортні шляхи адаптації в шкільному середовищі. Як достойно проявити себе, зарекомендувати відповідальним та сумлінним працівником, як знайти спільну мову з дітьми, чи потрібні компроміси між обов’язками та бажаннями? Кожного дня молоді вчителі ставлять подібні питання колегам, наставникам, друзям та, перш за все, собі.