Протягом останніх років неодноразово обговорювалися питання, пов’язані з проблемами освітян і науковців нашої держави. Акцентувалася увага на низькому рівні заробітних плат, недостатньому забезпеченні житлом, примарних можливостях для його реального придбання, відсутності сучасної матеріально-технічної бази, незатребуваності промисловістю нових інноваційних розробок і самих випускників вищих навчальних закладів тощо. Внаслідок чого найбільш освічені випускники українських шкіл і вищих навчальних закладів, кращі молоді спеціалісти і вчені шукають щастя за межами своєї Батьківщини. А вітчизняні освіта й наука поки що зберігають певний рівень лише завдяки окремим ентузіастам і людям старшого покоління.

Усі вищі навчальні заклади розмістили на своїх сайтах нові правила вступу, які затвердило Міносвіти. Загалом кардинальних змін для абітурієнтів немає, але деякі нюанси варто врахувати.

У Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова офіційно відкрили першу в Україні кафедру позашкільної освіти. Рішення про створення кафедри було прийнято Вченою радою НПУ від 25. 09. 2012 р. та наказом ректора НПУ імені М. П. Драгоманова, академіка НАПН України, професора Віктора Андрущенка «Про створення кафедри позашкільної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова» від 01. 10. 2012 р. № 492.

Україна – одна з країн, де з року в рік фіксується один з найнижчих рівнів книговидавництва. Незважаючи на таку невтішну статистику, наша держава все таки робить крок вперед у цій галузі. За даними Книжкової палати України імені Івана Федорова, в минулому 2012 році тиражі зросли на 46 % у порівнянні з 2011 роком. Збільшилася не лише кількість екземплярів, але й перелік зареєстрованих назв книг і брошур.  

У кожної людини є свій сенс життя, тобто те, чим і заради чого вона живе. Сім’я, діти, онуки, улюблена тварина і, звичайно, ж робота. Немало і небагато – близько 40 років свого життя ми присвячуємо саме їй. Найбільше це стосується людей, професія яких гордо звучить – Учитель. Кожен ранок вони біжать до вередливих, серйозних, веселих і допитливих дітей-школярів. Чимало педагогів дотримуються думки, що проживають своє життя «від дзвінка і до дзвінка». Адже роки біжать так невпинно, що часом нагадують гірські потоки рік, які з шаленою швидкістю мчать у незвідані далі. Так і люди, метушаться, біжать, спішать, але куди… Минає час і наші педагоги стають ветеранами педагогічної праці, та, незважаючи на сиві скроні, на їхніх обличчях і досі щира усмішка, а в очах - мудрість. Приходить пора, яку Михайло Стельмах у романі «Чотири броди» назвав періодом онуків та правнуків. І дуже важливо, щоб у цей період людина не відчувала себе відірваною від шкільного колективу, у якому пройшли її найкращі роки.