Вірування та традиції кожного народу є не лише історико-моральною спадщиною, а й своєрідним фундаментом, на якому вибудовується суспільна організація кожної спільноти. Проте сьогодні мало хто замислюється щодо символічного значення тих ритуалів, які за звичкою рік у рік ми здійснюємо без зайвих питань.
Наприклад, нині ми помилково приурочуємо три різні святкування до однієї події, – події воскресіння Сина Господнього. Великдень, Пасха, Свято Воскресіння Господнього, як не дивно мають різне коріння і різне ритуальне значення, незважаючи на наші переконання, що це різні назви одного і того ж самого свята.
Великдень, насправді, назва далеко не християнської традиції і знаменує собою язичницький давньоруський ритуал святкування пробудження природи від сну й вітання весни, – своєрідна містерія на честь богині Лілеї. Це пізніше, коли віра в одного бога (монотеїзм) витіснила історично сформовані на території України вірування в багатьох богів, що були нічим іншим, як силами природи (політеїзм), люди за звичкою продовжували називати свято Воскресіння Сина Божого Великоднем, що є також символом воскресіння (відродження) природи після зими. Яйце, як символ зародження життя і першооснови всесвіту, було теж атрибутом язичницьких містерій, проте перейшло до християнських традицій разом зі зміною релігійних вподобань.
Щодо Пасхи, то коріння цього свята сягають не менших, ніж язичницькі містерії русичів, глибин. Свято Пасхи (справжня назва – Песах, що походить з івриту) бере свої початки з часів, коли євреї покинули Єгипет. В ім’я цих подій в Єрусалимі було започатковано традицію заклання однорічного ягня (як жертви Богу за отримання землі обіцяної) і освячення хліба (маци), звідки і проводиться паралель з Ісусом, як «агнцем» божим – жертву, яку мають принести люди для відпущення гріхів. Проте після того, як в Єрусалимі було знищено іудейський храм і разом з ним і вівтар жертвоприношення. У часи насадження Християнства, іудеї святкують Песах лише освячуючи хліб, звідки й взялася традиція пекти паски на свято Христового Воскресіння.
Однак і паска, у звичному для нас значені, яку ми випікаємо та освячуємо до свята Воскресіння Ісуса, хоч і має назву єврейського походження, за формою своєю походить зі старослов’янських традицій і символізує ніщо інше як чоловічу родючість. Поряд із кулиничем (те, що ми сьогодні називаємо паскою) у слов’янській традиції, під час весняних святкувань так званого весілля землі та неба, випікався також і коровай, що символізував жіночу родючість.
Як бачимо історичне переплетіння традицій та вірувань стало основою для формування абсолютно відмінної форми культурної самобутності українського народу і поєднує в собі не тільки релігійну християнську складову, а й глибоко генетично вкорінену складову старослов’янського язичницького менталітету та іудейської спадщини.
І лише традиції «вербної неділі» та «чистого четверга» напряму пов’язані з описаними в біблії подіями, що передували смерті та воскресінню сина Господнього. Верба символізує гілки пальми, котрими вітав народ Ісуса, коли той на віслюку входив до Єрусалиму. А традиція купатися в четвер, аби омитися від гріхів, символізує омивання Ісусом ніг своїх учнів. Таким чином він висловлював свою покору перед визначеною для нього долею та вчив учнів смиренню.
Цікаво, що ритуал жертвоприношення притаманний лише дохристиянським політеїстичним віруванням, де боги потребували крові за здійснення бажань, тоді як Християнство основною своєю доктриною проголошує милосердя. Проте, якщо поглянути ближче, хоч і Свято Воскресіння Сина Господнього нібито є свідоцтвом радості воскресіння (подолання усякої несправедливості здійсненням господнього дива), тим не менше декларує жертвоприношення, з єдиною різницею, що це жертвоприношення здійснюється вже не для Бога, а Богом (його вищим задумом) для людей, які мають усвідомити свою гріховність і з прийняттям Ісуса – покаятися.
Люди продовжують шукати власного Бога, поєднуючи генетично закладені традиції з сьогоднішньою християнською традицією, створюючи колоритний і насичений образ культурного життя народу.
Хоч би як ми не помилялися, самоідинтифікуючись, саме ця харизматична та яскрава, незалежна від догм самобутність і робить наш народ таким чарівним і неповторним.
Тож зі святом Вас Великоднім! Пасхою! Воскресіння Сина Господнього! Шануймося!
Яна Середа
