Вітаємо з Міжнародним днем родини! Наше свято – „Історія двох сердець”!

Новини 13 травня 2011

Сім`я – це домашня церква,

на якій увесь світ стоїть, як на скелі своїй…

Іван Огієнко

У давнину в Україні символом сім’ї вважалося божество Род – родоначальник людства ще в дохристиянські часи. Звідси і походять наймиліші серцю кожного слова – рід, родина, що нині означають: покоління людей зі спільними інтересами та діяльністю, у взаєминах яких панує пошана одне до одного.

Родина для кожного – це найдорожчі люди, які найбільше люблять і розуміють, навчають народній мудрості. У батьківській хаті прищеплюється любов до рідного мови, культури, бо саме сім’я є життєдайним джерелом споконвічно українських цінностей та традицій.

Невипадково освітяни зібралися у Київському міському будинку вчителя у ці теплі, осяяні чарівним цвітом квітучої зелені, весняні дні. Оскільки 15 травня щорічно, починаючи з 1994 року за постановою Асамблеї ООН, відзначається Міжнародний день родини.

З цієї нагоди 13 травня 2011 року, вперше в історії столиці, відбулося родинне свято подружніх пар працівників закладів освіти м. Києва під романтичною назвою «Історія двох сердець».

Люди зустрічаються, закохуються, одружуються… Так за мотивами всім знайомої пісні створюється нова родина. Споріднені душі шукають і знаходять одна одну, єднаються між собою щирою міцною любов`ю та безмежною відданістю і крокують по життю разом, продовжуючи свій рід. Часто трапляється, що подружжя схоже між собою навіть зовнішньо, часто чоловік із дружиною дійсно «два чоботи пара», а буває й так: вони мають ще й однакове покликання. Покликання виховувати в найкращих українських традиціях, навчати мудрому, доброму, вічному…

Історія кожної сім`ї – це окрема книга життя. Свої історії кохання та сімейного життя на родинному святі освітян повідали подружжя з усіх районів м. Києва, руки та серця яких поєднала школа.

Посмішки, блиск очей, сльози радості й замилування… Це все спричинило відродження найкращих родинних спогадів, що на святі знайшли нове дихання, ожили і заграли яскравими барвами щастя. Монітори відображали міні-фільми, горталися слайди фотоальбомів, лунали родинно-побутові пісні, лилися розповіді про родини Романчуків (Голосіївський район), Бірюкових (Дарницький район), Літвінчуків (Деснянський район), Онопрієнків (Дніпровський район), Лендьєл (Оболонський район), Бойко (Печерський район), Сидоренків (Подільський район), Недбайло (Святошинський район), Попових (Солом`янський район) та родину Ривкінд (Шевченківський район).

Перегорнувши сторінки книги подружнього життя тих, хто по праву носить горде ім`я Учитель, учасники заходу відтворили справжнє весільне обрядодійство. Подружжя вийшли на сцену з найголовнішими родинними оберегами, які вони свято бережуть і передадуть нащадкам.

Одним із таких оберегів є український вишиваний рушник, на який ставали освітяни молодятами під час весілля, даючи один одному клятву вірності. Яка зворушлива мить! Освітяни мали змогу стати вдруге на родинний рушник як символ вшанування найвищих сімейних цінностей.

Наостанок ведучі запросили на сцену організаторів заходу – голову Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України О.М. Яцуня та директора Київського міського будинку вчителя Л.Ф. Мельник, які разом із гостями свята щиро привітали подружжя вчителів та вручили подарунки та квіти.

Нехай так буде завжди: за щедрим родинним столом, покритим вишиваною скатертиною, збирається разом уся рідня!

Щастя тобі, дорога освітянська родино!