Виступ голови Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України О.М. Яцуня 31 січня 2011 року на всеукраїнських зборах представників профспілкових організації за участю Віце-прем’єр-міністра С.Л. Тігіпка щодо проведення пенсійної реформи в Україні
Між Росією та Європою
Автори Пенсійної реформи запевняють нас, що її впровадження – єдиний шлях виходу зі складної економічної ситуації, і називають реформи шоковою терапією. Згоден, це – шок. Проте аж ніяк не терапія! Оскільки терапія передбачає лікування пацієнта, а владні методи здатні привести країну лише до колапсу від больового шоку.
Влада наносить народу удар за ударом. Удар перший – це Податковий кодекс, що напряму зашкодив 6-ти мільйонам, а рикошетом вдарить і по кожному українцю. Другий удар уже сьогодні відчувають усі – від новонародженого до ветерана – це зростання комунальних платежів. Наступний, третій удар, який ось-ось уразить кожного найманого працівника, – новий Трудовий кодекс. І, насамкінець, навіть проблиск надії на спокійну старість руйнує те, що влада називає Пенсійною реформою.
У нас вважається доречно рівнятися на Росію. Давайте поглянемо, що відбувається там. Нещодавно, Володимир Путін, виступаючи на з’їзді Федерації незалежних профспілок Росії, сказав: «По нашему законодательству продолжительность трудовой недели составляет не более 40 часов на основной работе и до 20 часов на работе по совместительству. Эти положения пересмотру не подлежат. Повышать производительность труда необходимо за счёт технологических новшеств, роста квалификации работников, а не за счёт введения «потогонной системы».
А що відбувається в Україні? Абсурд, але ініціаторами «потогінного» Трудового кодексу стали профспілкові вожді. Саме з ініціативи тих, хто повинен захищати трудящих, тепер робочий тиждень може бути подовженим до 48 годин, а робочий день – збільшитися до 12.
Повертаючись до питання пенсійної реформи, я знову хочу зацитувати виступ Володимира Путіна: «Сейчас средняя продолжительность жизни в России у женщин – 75 лет, а у мужчин – только 62 года с небольшим. В такой ситуации мы в первую очередь должны обсуждать не вопрос о повышении пенсионного возраста, а заниматься повышением качества и продолжительности жизни наших граждан».
Я повністю згоден з думкою Путіна, який виступив як профспілковий лідер.
Ситуація в Україні ще гірша, ніж у Росії. «Українці – нація, що вимирає», – констатує директор Інституту Демографії і соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова і не стомлюється повторювати, що «нині українці вмирають на цілі три роки раніше, ніж 40 років тому», що «країна втрачає третину чоловіків у віці від 40 до 60 років». З огляду на фаховий аналіз, висновок очевидний: пенсійна реформа розрахована на те, що люди помруть раніше, ніж вийдуть на пенсію. Саме так влада планує зекономити кошти.
Нам хочуть у якості приклада запропонувати не Росію, а Європу? Давайте порівняємо! Реформа у Франції збільшує пенсійний вік з 60 до 62-х років. При цьому середня тривалість життя у Франції 82 роки. Тобто середній француз насолоджуватиметься життям на пенсії 20 років. Тоді як середній українець до пенсії може не дожити.
За межею виживання
Я представляю двохмільйонну профспілку освітян, переважна більшість з яких – жінки. Саме на жінок і лягає найбільший тягар так званої Пенсійної реформи.
Серед працівників освіти майже третина – пенсіонерки. Вони працюють і тому, що люблять свою роботу, і тому, що пенсія замала, і тому, що на їхнє місце важко знайти настільки ж мудрих та кваліфікованих вихователів для дітей. За умови введення Пенсійної реформи освітяни можуть залишитися без роботи і пенсії, а науково-педагогічні працівники втрачатимуть мінімум 10% пенсійного забезпечення.
Урядовці запевняють, що підвищення пенсійного віку – це панацея, що врятує національну пенсійну систему. За офіційними статистичними даними в 2010 році рівень безробіття становить 8,1%, а за соціологічними дослідженнями в центрах зайнятості реєструється лише кожен третій безробітний. Виникають запитання:
1) Чому підвищення пенсійного віку планується на фоні зростання безробіття?
2) Як взагалі можна реформувати пенсійну систему без збільшення заробітної плати?
За українських реалій така Пенсійна реформа призведе до подальшого зубожіння нації. Сьогодні пенсію менше однієї тисячі гривень отримують біля 8,9 мільйонів із 13,7 мільйонів пенсіонерів. Завтра ще більший відсоток літніх людей будуть виштовхнуті за межу бідності.
Очевидне лукавство Пенсійного фонду полягає у недоплаті людям їхніх чесно зароблених коштів. Зокрема, вже у 2011 році планується «зекономити» таким чином 1,7 мільярди гривень.
Не менш спірними є й інші положення. Зокрема, пропонується підвищення мінімального страхового стажу для одержання пенсії з 5 до 15 років. У принципі, це нормальна норма, якби не той факт, що, наприклад, у селі людям після руйнування колгоспів та радгоспів немає, де працювати. Селяни виживають за рахунок присадибних господарств, і є не лише окремі села, а цілі райони, в яких відсутня можливість заробити навіть на пенсію. За антинародним законом людина, що 14 років пропрацювала та сплачувала страхові внески, не матиме права на пенсію.
Ще одна пропозиція: підвищити страховий стаж для жінок до 30 років, для чоловіків – до 35 років. Це означає, що сотні тисяч людей, які опинилися на вулиці в лихі 90-ті й офіційно не були ніде оформлені кілька років, матимуть пенсію нижче мінімальної. Якщо жінка пропрацювала 29 років, а чоловік – 34, то вони не «гідні» навіть мінімальної подачки?
Позиції щодо страхового стажу необхідно вилучити.
Що повинна врахувати пенсійна реформа
Для того, щоб Пенсійна реформа хоча б трохи враховувала інтереси трудящих, вона має включати наступні положення:
1. Розмежування джерел фінансування пенсійних виплат. Це, зокрема, стосується адресних доплат до пенсій, виплати грошової допомоги працівникам, які на дату досягнення пенсійного віку працюватимуть в установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Такі виплати повинні здійснюватися не за рахунок коштів Пенсійного фонду, а за рахунок Державного бюджету.
2. Легалізація заробітної плати безпосередньо впливатиме на фінансовий стан системи пенсійного забезпечення. Сьогодні в Україні рівень неформальної зайнятості, за різними оцінками, становить від 50% до 70%. Завдяки запровадженню дієвих заходів з детінізації заробітних плат, до бюджету ПФУ можна буде залучити до 14 млрд грн уже в 2011 році.
3. Ліквідація безробіття. На даному етапі це можливо за умови здійснення структурних змін в економіці України.
4. Підвищення максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що в свою чергу дозволить збільшити надходження страхових коштів до Пенсійного фонду України.
5. Збільшення надходжень до бюджету ПФУ за рахунок підвищення заробітної плати працівників, зокрема освітян. Адже однією з основних причин недофінансування Пенсійного фонду є фактичне замороження Єдиної тарифної сітки (ЄТС).
6. Ще одним питанням пенсійного реформування є введення обов’язкової індивідуальної накопичувальної системи пенсійного страхування. Це ідея, яка може теж перетворитися на глум. Людей зобов’яжуть 20 років відкладати на старість, а потім ці кошті з’їдять інфляція чи корупція. Необхідно створити реальні умови для захисту пенсійних вкладів.
7. Невід’ємною складовою Пенсійної реформи має бути оптимізація всіх ресурсів.
Наприклад, у селищі Василівка Василівського району Запорізької області на пагорбі стоїть цегельна будівля (велична, немов церква) на 500 метрів квадратних, де працює 14 осіб з центру зайнятості. Ряд можна подовжити. Логічно було б розмістити в цих приміщеннях і місцеві відділення Пенсійного фонду. Раціонально використовувати приміщення, концентруючи інші ресурси, в тому числі й інформаційно-аналітичні бази, програмне забезпечення фондів в масштабах України, – це буде величезна економія коштів.
В обласних центрах зараз споруджуються будинки праці (зокрема, в Одесі), вартість кожного з яких прирівнюється до середнього підприємства з десятками, а то й сотнями нових робочих місць. Хіба в сучасних умовах це ефективне використання коштів?
Профспілки переконані, що запропонована пенсійна реформа призведе до зубожіння громадян України. Вимагаємо у влади відкликати законопроект «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
