Статтею 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи.
Відповідно до статті 22 вищевказаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця відповідно до Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 440.
На практиці непоодинокими є випадки звільнення працівників під час перших п’яти днів непрацездатності. У цьому разі виникає питання щодо того, за який період оплачується непрацездатність за рахунок коштів роботодавця.
У зв’язку з цим Міністерство соціальної політики України у листі від 15.12.2020 р. №11599/0/290-20/45 вказало, що у разі коли працівник звільнений у період перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, за рахунок коштів роботодавця оплачуються дні тимчасової непрацездатності, які припадають на період перебування у трудових відносинах, а починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності надається допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду.
