Для всіх людей характерно відчувати тривожність перед новим і непізнаним. Перш ніж вжитися в нову соціальну роль, потрібно подолати шлях переходу від життєдіяльності учня, студента до статусу працівника на психологічному рівні.
Відбуваються зміни розпорядку дня, зовнішнього вигляду, манери поведінки та особистісного позиціювання.
Боятися цих змін не варто, адже всі вони виключно на краще. Радійте, бо цей період – наступна сходинка персонального розвитку.
Будь-які комунікаційні труднощі, які постають перед молодими педагогами, насправді мають не зовнішній (контакти з дітьми, батьками, адміністрацією), а внутрішній, особистісний характер. Тому хвилювання перед новими життєвими подіями можна нівелювати правильним налаштуванням. Також досить ефективним способом зняття остраху є моделювання ситуації. Наприклад, знайомство з учнівською аудиторією допомагає апробувати студентська педагогічна практика.
Молоді педагоги, влаштувавшись до навчального закладу, не можуть вважати себе необізнаними працівниками, оскільки вони брали постійну участь у навчальному процесі під час здобування середньої та вищої освіти. Відбувалося постійне споглядання, так звана пасивна практика, за роботою власних вихователів, учителів, викладачів. Тобто ваша «інтелектуальна картотека» нараховує близько сотні моделей поведінки педагогів та манер їхнього викладання. Представники інших професій не мають настільки повного уявлення про майбутню роботу. Отже, знов пощастило, ви – обізнані.
Щоб легко встановити емоційний контакт з учнями та колективом, вам необхідне добре самопочуття. Зранку не можна вставати з ліжка, доки не замовите собі день: уявіть у кольорах, яким приємним, радісним і продуктивним він буде. Немає нічого дієвішого за аутотренінг: «Я сильно люблю себе, особливо міцно люблю свою школу, моїх підопічних дітей», – далі можна перерахувати всі свої найкращі риси та з таким налаштуванням іти на роботу.
Страх бути сприйнятим неналежним чином чи не сподобатися загалу молодому педагогу не можна афішувати. Запам’ятайте: все негативне трансформуємо у позитив. Навіть у казусних ситуаціях головне – віднайти дидактичну користь.
Діти – справжні інтуїти – ловлять всі страхові імпульси та можуть навіть почати маніпулювати, натискаючи на больові точки. Якщо з’являться непорозуміння, не поспішайте залучати старших колег, лякати учнів адміністрацією, адже цим ви демонструєте власну слабкість. Нові відносини вимагають перевірки на міцність.
Орієнтуйтеся на вихованців, спитайте думки учнів, запропонуйте придумати загальні правила: ми не підвищуємо голос один на одного, будуємо добрі взаємини тощо. Учителю важливо вкласти в список цих загальноприйнятних норм і свої принципово важливі моменти.
Завжди тримати руку на пульсі подій колективу педагогу допомагає мистецтво гри. Молодші класи не вишикуються струнко, тільки-но почувши команду, а якщо вчитель скаже: «В одну колонку построїлись найголовніші маги, а в іншу – чарівниці», – то труднощі будуть подолані миттєво.
Я – творчий, успішний, щасливий учитель!
Прес-служба КМОППОіНУ
