Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України).
Надання відпусток
Відповідно до ст. 76 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) і ч. 1 ст. 4 Закону України "Про відпустки", до щорічних додаткових відпусток належать відпустки:
До прийняття у 1996 році Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 року в Україні відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.49 р. № 1577 працівникам науково-дослідних, навчальних і культурно-освітніх установ було установлено відпустки подовженої тривалості, зокрема, завідувачам бібліотек та їх відділень, бібліотекарям усіх найменувань, передбачалось надання щорічної відпустки тривалістю 24 робочих дні (тобто 28 календарних днів).
Статтею 24 Закону "Про відпустки" визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.